Ладзаро Спалланцані

Ладзаро Спалланцані (італ. Lazzaro Spallanzani) (1729-1799) — італійський природодослідник.

Ладзаро Спалланцані
італ. Lazzaro Spallanzani
Народився	12 січня 1729(1729-01-12) Скандіано, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья[1]
Помер	11 лютого 1799(1799-02-11) (70 років) Павія, Цизальпійська республіка[2][1]
Діяльність	фізик, натураліст, викладач університету, ентомолог, ботанік
Alma mater	Університет в Болоньї
Галузь	біологія
Заклад	Павійський університет University of Modena and Reggio Emiliad
Посада	директор музеюd
Вчителі	Lorenzo Mascheronid і Лаура Бассі
Відомі учні	Eleonora Fonseca Pimenteld[3]
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Прусська академія наук Леопольдина Національна академія наук Італії Туринська академія наук[1] Геттінгенська академія наук
Брати, сестри	Marianna Spallanzanid
Ладзаро Спалланцані у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Спалланцані.

Відомий працями з біології. Вперше експериментально довів неможливість самодовільного зародження мікроскопічних організмів (незалежно від нього це зробив Тереховський М. М.). Вивчав також регенерацію у земноводних, кровообіг, дихання, травлення та інше.

Навчався в Болоньї, природничі науки вивчив у Реджіо, Павії та Модені. В молодості підробляв репетитором, зокрема давав уроки молодій Леонор і Фонсека Піментель Чавес. Після подорожі, здійсненої ним Швейцарією, Туреччиною, Корфом і Кіпром, він описав найбільш видатні особливості цих місцевостей в природничо-геологічному контексті.