Латинське дієвідмінювання

Дієвідмінювання — це зміна форм дієслова, завдяки чому воно передає інформацію про дію. Дієслова змінюються за особами, числами, родами, часами, видами і станами.

У латинській мові є чотири системи відмінювання дієслова (дієвідміни), а також підгрупа дієслів 3-ї дієвідміни із суфіксом -i- в недоконаних часах (можна сказати, п’ять дієвідмін). Як і в більшості мов, дієслова можуть мати активний та пасивний стан. До того ж у латинські мові є відкладені та напіввідкладені дієслова, що мають пасивну форму, але активне значення; є також недостатні дієслова, які мають лише деякі форми. Поза відмінами існують неправильні дієслова, які змінюються не за правилами.

У словнику записують чотири форми латинського дієслова:

1. перша особа однини теперішнього часу активного стану
2. перша особа однини минулого доконаного часу (перфекта) активного стану
3. супін
4. інфінітив теперішнього часу активного стану

В деяких словниках на другому місці подають форму інфінітива.

Відмінювання іменних частин мови (іменника, прикметника, займенника, числівника) розглядають окремо.

Граматичні категорії латинського дієслова

Латинські дієслова мають такі граматичні категорії:

1. Два стани — активний і пасивний

2. Два види — доконаний і недоконаний

3. Три способи — дійсний, умовний, наказовий

4. Чотири неозначені форми — інфінітив, ґерундій, дієприкметник, супін

5. Шість часів —

• Презенс (теперішній)
• Імперфект (минулий недоконаний)
• Футур перший (майбутній недоконаний)
• Перфект (минулий доконаний)
• Плюсквамперфект (давноминулий)
• Футур другий (майбутній доконаний)

6. Два числа — однина і множина

7. Три особи — перша, друга і третя

Чотири дієвідміни

Існує чотири системи відмінювання дієслів, вони називаються дієвідмінами. Кожне дієслово (окрім винятків) належать до якоїсь однієї дієвідміни. Це впливає на три основні форми дієслова, від яких за допомогою додавання кінцівок утворюються усі інші форми. Дієвідміну визначають за голосним, на який закінчується основа дієслова (тобто інфінітив без закінчення –re).

• Перша дієвідміна — дієслова з основою на -ā (інфінітив на -āre)
• Друга дієвідміна — дієслова з основою на довгий -ē (інфінітив на -ēre)
• Третя дієвідміна — дієслова з основою на короткий -ě (інфінітив на -ěre); дієслова із основою на -io відмінюються трохи інакше
• Четверта дієвідміна — дієслова з основою на -ī (інфінітив на -īre).

Способи дієслова

Є три способи дієслова:

• дійсний (індикатив, indicativus)
• умовний (кон’юнктив, coniunctivus)
• наказовий (імператив, imperativus)

Особові закінчення

В усіх часах дієслова мають особові закінчення. Презенс, імперфект, плюсквамперфект, футур перший і футур другий мають однакові закінчення в активному стані. Перфект, плюсквамперфект і футур другий не мають закінчень в пасивному стані, оскільки утворюють його за допомогою пасивного дієприкметника і особової форми неправильного дієслова esse (бути). Перфект має особливі закінчення активного стану.

		Активний стан		Пасивний стан
		Однина	Множина	Однина	Множина
Презенс та інші	Перша особа	ō, m	mus	or, r	mur
	Друга особа	s	tis	ris (re)	minī
	Третя особа	t	nt	tur	ntur
		Активний стан
		Однина	Множина
Перфект	Перша особа	ī	imus
	Друга особа	istī	istis
	Третя особа	it	ērunt (ēre)

Недоконаний вид

До недоконаного виду належать три часи: презенс (теперішній), імперфект (минулий недоконаний) і футур перший (майбутній недоконаний). Всі форми цих часів утворюються шляхом додавання кінцівок до основи інфінітиву. Основу інфінітиву отримують, відкинувши закінчення -re (для третьої дієвідміни -ěre). Для прикладів буде використано такі дієслова:

1-ша дієвідміна: portō, portāre, portāvī, portātum — носити

2-га дієвідміна: terreō, terrēre, terruī, territum — лякати, проганяти

3-тя дієвідміна: petō, petere, petīvī, petītum — прагнути, вимагати

4-та дієвідміна: audiō, audīre, audīvī, audītum — чути, слухати

Відкинувши закінчення -re у дієслів першої, другої та четвертої дієвідмін, отримаємо основи цих дієслів: portāre — re = portā, terrēre — re = terrē, audīre — re = audī. Щодо дієслів третьої дієвідміни, то, аби отримати їх основу, треба відкинути закінчення разом із кінцевим голосним: petěre — ěre = pet.

Презенс

Теперішній час (tempus praesens) в латинській мові передає незавершену дію, що відбувається в поточний момент.

Індикатив (презенс)

Теперішній час дійсного способу (praesens indicativi) передає лише факти, тобто те, що є насправді, об'єктивну дійсність. Portāmus — ми несемо.

• У дієсловах третьої дієвідміни між основою і особовим закінченням виникає у всіх особах крім першої однини (я) та третьої множини (вони) сполучний голосний -i-. В третій особі множини третьої та четвертої дієвідмін між основою та особовим закінченням виникає голосний -u-.
• В першій особі однини (я) дієслова першої дієвідміни, набуваючи -ō, втрачають -ā.

В усіх інших випадках особові закінчення приєднуються до основи дієслова.

	Теперішній час дійсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portō	portāmus	terreō	terrēmus	petō	petimus	audiō	audīmus
Друга особа	portās	portātis	terrēs	terrētis	petis	petitis	audīs	audītis
Третя особа	portat	portant	terret	terrent	petit	petunt	audit	audiunt

Закінчення пасивного стану «вивертають» дієслово навиворіт. Якщо portō — я несу, то portor — мене несуть, я є несений.

	Теперішній час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portor	portāmur	terreor	terrēmur	petor	petimur	audior	audīmur
Друга особа	portāris	portāminī	terrēris	terrēminī	peteris	petiminī	audīris	audīminī
Третя особа	portātur	portantur	terrētur	terrentur	petitur	petuntur	audītur	audiuntur

Зауваження: в другій особі однини (ти) дієслів тртьої дієвідміни (тут petere) сполучним голосним є e (peteris, не petiris).

Кон'юнктив (презенс)

Теперішній час умовного способу (praesens coniunctivi) в незалежних реченнях може передавати заохочення (c. hortativus) — ми, наказ (c. imperativus) — ти, він, вона, воно, ви, вони, заборону (c. prohibitivus) — ти, ви, побажання (c. optativus) — всі особи, можливість (c. potentialis) — всі особи, сумнів (c. dubitativus) — я, ми, припущення (c. concessivus) — всі особи.

Особові закінчення в теперішньому часі умовного способу такі ж, як у дійсному способі (за винятком першої особи однини, де на місці закінчення -o закінчення -m). При цьому перед закінченнями з'являються нові суфікси, що й відрізняє ці способи між собою у теперішньому часі:

• Перша дієвідміна — замість a — e
• Друга дієвідміна — з'являється суфікс a
• Третя дієвідміна — з'являється суфікс a
• Четверта дієвідміна — з'являється суфікс a.

	Теперішній час умовного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portem	portēmus	terream	terreāmus	petam	petāmus	audiam	audiāmus
Друга особа	portēs	portētis	terreās	terreātis	petās	petātis	audiās	audiātis
Третя особа	portet	portent	terreat	terreant	petat	petant	audiat	audiant

Замінюючи закінчення активного стану закінченнями пасивного, отримуємо пасивний стан умовного способу.

	Теперішній час умовного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	porter	portēmur	terrear	terreāmur	petar	petāmur	audiar	audiāmur
Друга особа	portēris	portēminī	terreāris	terreāminī	petāris	petāminī	audiāris	audiāminī
Третя особа	portētur	portentur	terreātur	terreantur	petātur	petantur	audiātur	audiantur

Імператив (презенс)

Теперішній час наказового способу (praesens imperativi) виражає наказ, прохання чи пораду. Вживається лише з другою особою.

• В однині закінчення немає, вживається основа дієслова.

	Теперішній час наказового способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Друга особа	portā	portāte	terrē	terrēte	pete	petite	audī	audīte

Пасивний стан наказового способу вживається вкрай рідко. Наказ portāminī можна перекласти як будьте пренесеними.

• В однині вживається інфінітив, а в множині — форма другої особи множини дійсного способу.

	Теперішній час наказового способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Друга особа	portāre	portāminī	terrēre	terrēminī	petere	petiminī	audīre	audīminī

Імперфект

Минулий недоконаний час (tempus imperfectum) виражає незавершену дію, що відбувалася в минулому. Відмінними рисами форм цього часу є суфікс ba в дійсному способі та суфікс re в умовному способі (з довгим чи коротким a/e залежно від закінчення).

Індикатив (імперфект)

Дійсний спосіб (imperfectum indicativi) виражає незавершену дію, що відбувалася в минулому: portābam — я ніс/носив.

• В дійсному способі минулого недоконаного часу перед особовими закінченнями з'являється суфікс ba.

	Минулий недоконаний час дійсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portābam	portābāmus	terrēbam	terrēbāmus	petēbam	petēbāmus	audiēbam	audiēbāmus
Друга особа	portābās	portābātis	terrēbās	terrēbātis	petēbās	petēbātis	audiēbās	audiēbātis
Третя особа	portābat	portābant	terrēbat	terrēbant	petēbat	petēbant	audiēbat	audiēbant

Пасив утворюється за тими ж правилами, що й у теперішньому часі дійсного способу. Portābar — мене було несено.

	Минулий недоконаний час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portābar	portābāmur	terrēbar	terrēbāmur	petēbar	petēbāmur	audiēbar	audiēbāmur
Друга особа	portābāris	portābāminī	terrēbāris	terrēbāminī	petēbāris	petēbāminī	audiēbāris	audiēbāminī
Третя особа	portābātur	portābantur	terrēbātur	terrēbantur	petēbātur	petēbantur	audiēbātur	audiēbantur

Кон'юнктив (імперфект)

Умовний спосіб минулого часу недоконаного виду (imperfectum coniunctivi) у незалежних реченнях може передавати побажання (c. optativus) — всі особи, сумнів (c. dubitativus) — я, ми.

Особові закінчення умовного способу такі ж, як у теперішньому часі умовного способу. Закінчення додають до інфінітива теперішнього часу. Те саме стосується утворення пасивного стану.

	Минулий недоконаний час умовного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portārem	portāremus	terrērem	terrēremus	peterem	peteremus	audīrem	audīremus
Друга особа	portāres	portāretis	terrēres	terrēretis	peteres	peteretis	audīres	audīretis
Третя особа	portāret	portārent	terrēret	terrērent	peteret	peterent	audīret	audīrent

	Минулий недоконаний час умовного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portārer	portāremur	terrērer	terrēremur	petar	petāmur	audīrer	audīremur
Друга особа	portāreris	portāreminī	terrēreris	t terrēreminī	petāris	petāminī	audīreris	audīreminī
Третя особа	portāretur	portārentur	terrēretur	terrērentur	petātur	petantur	audīretur	audīrentur

Футур перший

Майбутній недоконаний час (tempus futurum primum, tempus futurum simplex) виражає незавершену дію в майбутньому.

Індикатив (футур)

Дійсний спосіб майбутнього недоконаного (futurum primum indicativi) часу утворюється шляхом додавання суфіксів -b- зі сполучними голосними -i- чи -u- для першої та другої дієвідмін та суфіксів -a- чи -e- для третьої та четвертої дієвідмін. До цих суфіксів додають особові закінчення (для першої-другої дієвідмін перша особа однини активного стану -o, для третьої-четвертої — -m). Те саме стосується і пасивного стану. Наприклад: portābō — я носитиму, portābor — мене носитимуть.

	Майбутній недоконаний час дійсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portābō	portābimus	terrēbō	terrēbimus	petam	petēmus	audiam	audiēmus
Друга особа	portābis	portābitis	terrēbis	terrēbitis	petēs	petētis	audiēs	audiētis
Третя особа	portābit	portābunt	terrēbit	terrēbunt	petet	petent	audiet	audient

	Майбутній недоконаний час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portābor	portābimur	terrēbor	terrēbimur	petar	petēmur	audiar	audiēmur
Друга особа	portāberis	portābiminī	terrēberis	terrēbiminī	petēris	petēminī	audiēris	audiēminī
Третя особа	portābitur	portābuntur	terrēbitur	terrēbuntur	petētur	petentur	audiētur	audientur

Імператив (футур)

Наказовий спосіб майбутнього часу (futurum primum imperativi) широко вживається в юридичній мові, зокрема, у формулах римського права, також у приписах та моральних настановах, звернених до не вказаної особи.

Має форми другої та третьої осіб, утворюється шляхом додавання до основи інфінітива закінчень -to (ти, він, вона, воно), -tote (ви) чи -nto (вони). У дієсловах третьої відміни виникає сполучний голосний -u- (перед закінченням третьої особи множини вони) та -i- (перед закінченнями решти осіб). У дієсловах четвертої дієвідміни також виникає сполучний голосний -u- в третій особі множини.

	Майбутній час наказового способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Друга особа	portātō	portātōte	terrētō	terrētōte	petitō	petitōte	audītō	audītōte
Третя особа	portātō	portantō	terrētō	terrentō	petitō	petuntō	audītō	audiuntō

Для пасивного стану не властива форма другої особи множини.

	Майбутній час наказового способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Друга особа	portātor	——	terrētor	——	petitor	——	audītor	——
Третя особа	portātor	portantor	terrētor	terrentor	petitor	petuntor	audītor	audiuntor

Доконаний вид

До доконаного виду належать три часи: перфект (минулий доконаний), плюсквамперфект (давноминулий) і футур другий (майбутній доконаний). Дієвідмінювання в цих часах відбувається двома шляхами, різними для двох станів (активного і пасивного). Для прикладів буде використано такі дієслова:

1-ша дієвідміна: portō, portāre, portāvī, portātum — носити

2-га дієвідміна: terreō, terrēre, terruī, territum — лякати, проганяти

3-тя дієвідміна: petō, petere, petīvī, petītum — прагнути, вимагати

4-та дієвідміна: audiō, audīre, audīvī, audītum — чути, слухати

В активному стані до основи перфекта додаються особові закінчення. Основу перфекта отримуємо відкинувши закінчення –ī в першій особі перфекта: portavi — i = portav. В пасивному стані дієслова утворюють конструкції за допомогою пасивного дієприкметника та дієслова esse (бути), яке власне і вказує на особу.

Наказовий спосіб в часах доконаного виду не утворюється.

Перфект

Минулий доконаний час (tempus perfectum) стосується дії, завершеної в минулому. Особові закінчення в дійсному і умовному способах різні.

Індикатив (перфект)

Минулий доконаний час дійсного способу (perfectum indicativi) виражає дію, що вже відбулася в минулому. Якщо ж дія почалася в минулому і триває досі, використовують імперфект. Portāvī можна перекласти як Я приніс.

• Слід зауважити, що закінчення активного стану перфекта є особливими і не повторюються в жодному іншому часі.

	Минулий доконаний час дійсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portāvī	portāvimus	terruī	terruimus	petīvī	petīvimus	audīvī	audīvimus
Друга особа	portāvistī	portāvistis	terruistī	terruistis	petīvistī	petīvistis	audīvistī	audīvistis
Третя особа	portāvit	portāvērunt	terruit	terruērunt	petīvit	petīvērunt	audīvit	audīvērunt

В пасивному стані пасивний дієприкметник вживається з дієсловом esse (бути), при чому esse відмінюється в теперішньому час дійсного способу (sum, es, est...).

	Минулий доконаний час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portātus sum	portātī sumus	territus sum	territī sumus	petītus sum	petītī sumus	audītus sum	audītī sumus
Друга особа	portātus es	portātī estis	territus es	territī estis	petītus es	petītī estis	audītus es	audītī estis
Третя особа	portātus est	portātī sunt	territus est	territī sunt	petītus est	petītī sunt	audītus est	audītī sunt

Кон'юнктив (перфект)

Минулий доконаний час умовного способу (perfectum coniunctivi) в незалежних реченнях може передавати заборону (c. prohibitivus) — ти, ви, можливість (c. potentialis) — всі особи, припущення (c. concessivus) — всі особи.

• Особові закінчення типові для умовного способу. Між основою і закінченням виникає суфікс eri.

	Минулий доконаний час умовного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portāverim	portāverīmus	terruerim	terruerīmus	petīverim	petīverīmus	audīverim	audīverīmus
Друга особа	portāverīs	portāverītis	terruerīs	terruerītis	petīverīs	petīverītis	audīverīs	audīverītis
Третя особа	portāverit	portāverint	terruerit	terruerint	petīverit	petīverint	audīverit	audīverint

В пасивному стані дієслово esse відмінюється в теперішньому часі умовного способу (sim, sis, sit...).

	Минулий час умовного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portātus sim	portātī sīmus	territus sim	territī sīmus	petītus sim	petītī sīmus	audītus sim	audītī sīmus
Друга особа	portātus sīs	portātī sītis	territus sīs	territī sītis	petītus sīs	petītī sītis	audītus sīs	audītī sītis
Третя особа	portātus sit	portātī sint	territus sit	territī sint	petītus sit	petītī sint	audītus sit	audītī sint

Плюсквамперфект

Давноминулий час (tempus plus quam perfectum) стосується дії, яка відбулася перед уже здійсненою дією. Форми цього часу відрізняються суфіксами era в дійсному способі та isse в умовному.

Індикатив (плюсквамперфект)

Давноминулий час дійсного способу (plusquamperfectum indicativi) в латинській мові, як і в українській, виражає дію, що передувала іншій завершеній дії (перфект). Його утворюють, додаючи до основи перфекта суфікс era та особові закінчення. Це можна пояснити як поєднання основи перфекта з дієсловом esse в імперфекті (portav+eram/eras/erat...). Portāveram перекладають як Я був ніс/носив.

	Давноминулий час дйсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portāveram	portāverāmus	terrueram	terruerāmus	petīveram	petīverāmus	audīveram	audīverāmus
Друга особа	portāverās	portāverātis	terruerās	terrurerātis	petīverās	petīverātis	audīverās	audīverātis
Третя особа	portāverat	portāverant	terruerat	terruerant	petīverat	petīverant	audīverat	audīverant

В пасивному стані дієслово esse відмінюється в минулому недоконаному часі (імперфекті) (eram, eras, erat...). Portātus eram — Мене було несли.

	Давноминулий час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portātus eram	portātī erāmus	territus eram	territī erāmus	petītus eram	petītī erāmus	audītus eram	audītī erāmus
Друга особа	portātus erās	portātī erātis	territus erās	territī erātis	petītus erās	petītī erātis	audītus erās	audītī erātis
Третя особа	portātus erat	portātī erant	territus erat	territī erant	petītus erat	petītī erant	audītus erat	audītī erant

Кон'юнктив (плюсквамперфект)

Давноминулий час умовного способу (plusquamperfectum coniunctivi) в незалежних реченнях може передавати побажання (c. optativus) — всі особи або можливість (c. potentialis) — всі особи. Його утворюють додаванням до основи перфекта суфікса isse та особових закінчень.

	Давноминулий час умовного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portāvissem	portāvissēmus	terruissem	terruissēmus	petīvissem	petīvissēmus	audīvissem	audīvissēmus
Друга особа	portāvissēs	portāvissētis	terruissēs	terruissētis	petīvissēs	petīvissētis	audīvissēs	audīvissētis
Третя особа	portāvisset	portāvissent	terruisset	terruissent	petīvisset	petīvissent	audīvisset	audīvissent

В пасивному стані поруч із пасивним дієприкметником дієслово esse відмінюється в минулому недоконаному часі умовного способу (essem, esses, esset... ).

	Давноминулий час умовного способу пасивного стану
	portāre		terrēre
Однина	Множина	Однина	Множина
перша особа	portātus essem	portātī essēmus	territus essem	territī essēmus
Друга особа	portātus essēs	portātī essētis	territus essēs	territī essētis
Третя особа	portātus esset	portātī essent	territus esset	territī essent
	petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	petītus essem	petītī essēmus	audītus essem	audītī essēmus
Друга особа	petītus essēs	petītī essētis	audītus essēs	audītī essētis
Третя особа	petītus esset	petītī essent	audītus esset	audītī essent

Футур другий

Майбутній доконаний час (tempus futurum secundum, tempus futurum exactum) стосується дії, що завершиться в майбутньому, перш ніж почнеться інша дія. Цей час єдиний, що вживається лише в одному способі.

Індикатив (футур другий)

Дійсний спосіб (futurum secundum indicativi) є єдиним способом майбутнього доконаного часу. Як було сказано, цей час визначає дію, що завершиться в майбутньому раніше за початок іншої дії.

	Майбутній доконаний час дійсного способу активного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portāverō	portāverimus	terruerō	terruerimus	petīverō	petīverimus	audīverō	audīverimus
Друга особа	portāveris	portāveritis	terrueris	terrueritis	petīveris	petīveritis	audīveris	audīveritis
Третя особа	portāverit	portāverint	terruerit	terruerint	petīverit	petīverint	audīverit	audīverint

Як і у всіх доконаних часах, у майбутньому часі пасивний стан утворюють за допомогою пасивного дієприкметника та дієслова esse, яке відмінюється в майбутньому недоконаному часі.

	Майбутній доконаний час дійсного способу пасивного стану
	portāre		terrēre		petere		audīre
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	portātus erō	portātī erimus	territus erō	territī erimus	petītus erō	petītī erimus	audītus erō	audītī erimus
Друга особа	portātus eris	portātī eritis	territus eris	territī eritis	petītus eris	petītī eritis	audītus eris	audītī eritis
Третя особа	portātus erit	portātī erunt	territus erit	territī erunt	petītus erit	petītī erunt	audītus erit	audītī erunt

Незавершені форми

До незавершених форм латинського дієслова належать дієприкметник, інфінітив, супін, ґерундій та ґерундив. Для прикладів використаємо такі дієслова:

1^ша дієвідміна: portō, portāre, portāvī, portātum — носити

2^га дієвідміна: terreō, terrēre, terruī, territum — лякати, проганяти

3^тя дієвідміна: petō, petere, petīvī, petītum — прагнути, вимагати

4^та дієвідміна: audiō, audīre, audīvī, audītum — чути, слухати

Дієприкметник

Дивись також Дієприкметник

В латинській мові існує три види дієприкметника: теперішній активний, минулий пасивний та майбутній активний.

• Дієприкметник теперішнього часу активного стану (particirium praesentis activi) відмінюється як прикметник третьої відміни. Дієслова першої та другої дієвідмін утворюють його шляхом додавання до основи інфінітива суфікса -nt. У третій та четвертій дієвідмінах між основою та суфіксом виникає e, тобто основа інфінітива набуває суфікс -ent. Puer portāns означає Хлопець, що несе.
• Дієприкметник минулого часу пасивного стану (participium perfecti passivi) утворюють від основи супіна, додаючи відмінкові закінчення прикметника першої-другої відмін, за зразком якого він відмінюється. Puer portātus перекладають як Принесений хлопець.
• Дієприкметник майбутнього часу активного стану (participium futuri activi) утворюють також від основи супіна та відмінкових закінчень прикметника першої-другої відмін, а між основою і закінченням виникає суфікс -ur-. Цей дієприкметник виражає намір, задум або бажання означуваного. Puer portātūrus можна перекласти як хлопець, що вирішив нести/ хоче нести/ думає нести).

	Дієприкметники
	portāre	terrēre	petere	audīre
Теперішній активний	portāns, –antis	terrēns, –entis	petēns, –entis	audiēns, –entis
Минулий пасивний	portātus, –a, –um	territus, –a, –um	petītus, –a, –um	audītus, –a, –um
Майбутній активний	portātūrus, –a, –um	territūrus, –a, –um	petītūrus, –a, –um	audītūrus, –a, –um

Форми інфінітива

Дивись також Інфінітив

В латинській мові розвинулося шість форм інфінітива. Більшість із них найчастіше вживається в конструкції інфінітив із акузативом (в українській мові відповідає з'ясувальному підрядному реченню) задля розрізнення відтінків змісту. Отже, існують активний і пасивний інфінітиви теперішнього, минулого та майбутнього часів.

• Інфінітив теперішнього часу активного стану подають у словниках як четверту або другу форму. Він завжди має закінчення -re.
  • Portare означає нести.
• Інфінітив теперішнього часу пасивного стану для дієслів першої, другої та четвертої дієвідмін утворюють додаванням до основи теперішнього часу закінчення ri. До основи дієслів третьої дієвідміни додають закінчення i.
  • Portari означає бути несеним.
• Інфінітив перфекта активного стану утворюють додаванням закінчення isse до основи перфекта. Точного відповідника цієї і наступних форм інфінітива в українській мові немає.
  • Portavisse означає носити в минулому.
• Інфінітив перфекта пасивного стану утворюють шляхом поєднанням пасивного дієприкметника минулого часу з інфінітивом дієслова бути (esse).
  • Portatus esse означає бути несеним у минулому.
• Інфінітив майбутнього часу активного стану утворюють шляхом поєднанням активного дієприкметника майбутнього часу із інфінітивом дієслова бути (esse).
  • Portaturus esse означає нести в майбутньому.
• Інфінітив майбутнього часу пасивного стану утворюють шляхом поєднанням супіна зі словом iri.
  • Portatum iri означає бути несеним у майбутньому.

	Форми інфінітива
	portāre	terrēre	petere	audīre
Теперішній активний	portāre	terrēre	petere	audīre
Теперішній пасивний	portārī	terrērī	petī	audīrī
Минулий активний	portāvisse	terruisse	petīvisse	audīvisse
Минулий пасивний	portātus esse	territus esse	petītus esse	audītus esse
Майбутній активний	portātūrus esse	territūrus esse	petītūrus esse	audītūrus esse
Майбутній пасивний	portātum īrī	territum īrī	petītum īrī	audītum īrī

Супін

Дивись також Супін

Супін (supinum) — це віддієслівний іменник, який відмінюється як іменник четвертої відміни. При цьому супіну притаманні лише два відмінки — знахідний (Accusativus) і відкладний Ablativus). Форму супіна записують після першої особи префекта (третя або четверта форма дієслова).

• Супін у знахідному відмінку (інакше супін I) вживають при дієсловах руху, виражаючи мету руху.
  • Vado auditum magistrum. — Я йду, аби послухати вчителя.
• Супін у відкладному відмінку (або супін II) вживають з деякими прислівниками, після яких можна поставити питання у якому відношенні? відносно чого?
  • De eo horrible dictu. — Про це страшно сказати.

	Супін
	portāre	terrēre	petere	audīre
Знахідний	portātum	territum	petītum	audītum
Відкладний	portātū	territū	petītū	audītū

Ґерундій

Дивись також Ґерундій

Ґерундій (gerundium) — це віддієслівний іменник, який утворюють схоже до активного дієприкметника теперішнього часу. А саме, до основи дієслів першої та другої дієвідмін додають суфікс nd, а до основи дієслів третьої та четвертої дієвідмін — end. Ґерундій вживають в усіх відмінках однини, при чому називним відмінком фактично є інфінітив теперішнього часу. Відмінюється він за правилами середнього роду другої відміни іменників. Наприклад:

• ars legendi (родовий) — мистецтво читання, do operam legendo (давальний) — докладаю зусиль до читання, paratus sum ad legendum (знахідний) — я готовий до читання, legendo memoriam exerceo (відкладний) — читаючи я треную пам'ять.

	Ґерундій
	portāre	terrēre	petere	audīre
Родовий	portandī	terrendī	petendī	audiendī
Давальний	portandō	terrendō	petendō	audiendō
Знахідний	portandum	terrendum	petendum	audiendum
Відкладний	portandō	terrendō	petendō	audiendō

Ґерундій вживають тоді, коли немає додатка. Натомість коли є додаток, вживають ґерундив. Наприклад: paratus ad oppugnandum — "готовий до нападу", paratus ad hostes oppugnandos — "готовий до нападу ворогів".

Ґерундив

Дивись також Ґерундив

Ґерундив в ізольованій формі набуває значення пасивного дієприкметника недоконаного виду. Утворення ґерундива схоже на утворення ґерундія: до того ж суфікса nd (end) додають прикметникові закінчення. Відмінюється ґерундив як прикметник першої-другої відміни. Існує два випадки у вживанні ґерундія: як означення іменника та в описовій дієвідміні пасивного стану.

• Liber legendus — читана книга.
• Hic liber mihi legendus est. — Я маю прочитати цю книгу (ця книга має бути прочитана мені).

Ґерундив
portāre	terrēre	petere	audīre
portandus, –a, –um	terrendus, –a, –um	petendus, –a, –um	audiendus, –a, –um

Описові дієвідміни

Існує дві описові дієвідміни (coniugationes periphrasticae) — активна і пасивна.

Активна описова дієвідміна

Активний дієприкметник майбутнього часу у поєднанні з дієсловом-зв'язкою утворюють конструкцію, яку називають описова дієвідміна активного стану (coniugatio periphrastica activa). Вона виражає задум, намір чи бажання підмета. Час наміру виражає дієслово-зв'язка. Наприклад:

• Marcus sibi domum aedificaturus est. — Марк має намір збудувати собі дім.
• Marcus sibi domum aedificaturus erat. — Марк вирішив збудувати собі дім.

Умовний спосіб виражає припущення:

• Marcus sibi domum aedificaturus sit. — Можливо, Марк має намір збудувати собі дім.

Пасивна описова дієвідміна

Ґерундив у поєднанні з дієсловом-зв'язкою складає так звану описову дієвідміну пасивного стану (coniugatio periphrastica passiva). Ця конструкція виражає необхідність виконання дії для логічного підмета, який вжито в давальному відмінку.

• Domus Marco (Dativus) aedificandus est. — Маркові треба збудувати дім.
• Domus Marco aedificandus erat. — Маркові треба було збудувати дім.

У безособовій конструкції, де виконавця дії (давальний відмінок) не вказано, ґерундив вживають у середньому роді:

• Pacta servanda sunt. — Треба дотримуватися угод.
• Domi aedificanda sunt. — Треба будувати будинки.

Винятки у відмінюванні дієслів та недостатні дієслова

Неправильні дієслова

В латинській мові є незначна кількість дієслів, відмінювання яких не підпадає під загальну парадигму дієвідмінювання. Ось вони:

sum, fui, futurus, esse — бути, існувати

eo, ivi / ii, itum, ire — іти

volo, volui, –, velle — хотіти, бажати

nolo, nolui, –, nolle — не хотіти, відмовлятися

malo, malui, –, malle — надавати перевагу

fero, tuli, latum, ferre — носити, приносити

fio, factus sum, fieri — виникати, робитися

edo, edi, esum, edere — їсти

do, edi, datum, dare — давати

Дієслово esse

		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Теперішній час	Перша особа	sum	sumus	sim	simus	—	—
	Друга особа	es	estis	sis	sitis	es	este
	Третя особа	est	sunt	sit	sint	—	—
		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Минулий недоконаний час	Перша особа	eram	eramus	essem	essemus	—	—
	Друга особа	eras	eratis	esses	essetis	—	—
	Третя особа	erat	erant	esset	essent	—	—
		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Майбутній недоконаний час	Перша особа	ero	erimus	—	—	—	—
	Друга особа	eris	eritis	—	—	esto	estote
	Третя особа	erit	erunt	—	—	esto	sunto
		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Минулий доконаний час	Перша особа	fui	fuimus	fuerim	fuerimus	—	—
	Друга особа	fuisti	fuistis	fueris	fueritis	—	—
	Третя особа	fuit	fuerunt	fuerit	fuerint	—	—
		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Давноминулий час	Перша особа	fueram	fueramus	fuissem	fuissemus	—	—
	Друга особа	fueras	fueratis	fuisses	fuissetis	—	—
	Третя особа	fuerat	fuerant	fuisset	fuissent	—	—
		Дійсний спосіб		Умовний спосіб		Наказовий спосіб
		Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Майбутній доконаний час	Перша особа	fuero	fuerimus	—	—	—	—
	Друга особа	fueris	fueritis	—	—	—	—
	Третя особа	fuerit	fuerint	—	—	—	—

Відкладені та напіввідкладені дієслова

Відкладні дієслова — це такі дієслова, що вживаються лише у пасивній формі, при цьому маючи активне значення. В латинській мові їх є понад 200. Подібні дієслова є й в українській мові: українське дивитися має постфікс -ся, який не надає йому зворотності значення дії; при цьому не існує дієслова дивити). У словниках записують три форми відкладених дієслів: першу особу теперішнього часу, першу особу минулого доконаного часу (пасивний дієприкметник минулого часу із дієсловом бути у формі (я) є) та інфінітив (пасивний):

1-ша дієвідміна: arbitror, arbitratus sum, arbitrari — мислити, вважати

2-га дієвідміна: polliceor, pollicitus sum, polliceri — обіцяти

3-тя дієвідміна: loquor, locutus sum, loqui — говорити

4-та дієвідміна: orior, ortus sum, oriri — виникати

Відмінюються відкладені дієслова так само, як і звичайні, але лише у пасивному стані. Хоча вони не мають форм активного стану, неможливо сказати слово сказано за допомогою дієслова loqui, а verbum loquitur означає слово каже. Відкладені дієслова мають кілька неособових форм активного стану:

• дієприкметник теперішнього часу активного стану: arbitrans — мислячий
• інфінітив майбутнього часу активного стану: arbitraturus esse — подумати у майбутньому
• ґерундій: (modus) arbitrandi — (спосіб) мислення

Напіввідкладені дієслова — це ті, що у часах, утворених від основи інфінітива мають активні форми, а у часах, утворених від основи перфекта — пасивні. При цьому їх значення завжди лише активне. Наприклад: gaudeo, gavisus sum, gaudere — радіти. В часах недоконаного виду напіввідкладені дієслова відмінюються як активні форми, а в часах доконаного виду — як пасивні.

Дієслова третьої відміни на -io

До третьої дієвідміни належить нечисленна група дієслів, чия основа теперішнього часу закінчується не на приголосний, а на -i-, при тому, що основа інфінітива закінчується таки на приголосний (як і у більшості дієслів 3-ї дієвідміни). Такі дієслова трапляються також серед відкладених. Найуживаніші серед них:

capio, cepi, captum, capere — брати, ловити

cupio, cupivi, cupitum, cupere — бажати

facio, feci, factum, facere — робити

fugio, fugi, fugitum, fugere — тікати, уникати

jacio, jeci, jactum, jacere — кидати

pario, peperi, partum, parere — народжувати

rapio, rapui, raptum, rapere — захоплювати

specio, spexi, spectum, specere — дивитися

sapio, sapivi, –, sapere — бути розумним

gradior, gressus sum, gradi (відкл.) — іти

morior, mortuus sum, mori (відкл.) — помирати

patior, passus sum, pati (відкл.) — терпіти

При відмінюванні особові закінчення у часах недоконаного виду додають до основи теперішнього часу, а в інших часах — до основи перфекта. При цьому:

• у 2-й особі однини теперішнього часу перед закінченням -ris кінцевий голосний -i- переходить в -e-: morior, moreris, moritur...

  у 3-й особі множини теперішнього часу перед закінченням -nt та -ntur з’являється голосний -u-: capimus, capitis, capiunt...

Отже, ці дієслова поводяться як дієслова 4-ї дієвідміни в:

теперішньому часі дійсного способу (я, він…) — capiō, capiunt, і т.д.

минулому недоконаному часі дійсного способу — capiēbam, capiēbāmus, і т.д.

майбутньому недоконаному часі дійсного способу — capiam, capiēmus, і т.д.

теперішньому часі умовного способу — capiam, capiāmus, і т.д.

майбутньому часі наказового способу (вони) — capiuntō, і т.д.

активному дієприкметнику теперішнього часу — capiēns, –entis

ґерундію — capiendī, capiendum, і т.д.

ґерундиві — capiendus, –a, –um

Недостатні дієслова

Недостатні дієслова утворюють не всі, а лише деякі часові чи особові форми.

Деякі з них мають форми лише доконаного виду, але значення недоконаного. Таким чином перфект стає презенсом, плюсквамперфект — імперфектом, а футур другий — футуром першим. До таких належать:

coepi, coepisse — починати

odi, odisse — ненавидіти

memini, meminisse — пам’ятати

Odi означає ненавиджу.

Інші відмінюються неправильно.

aio — я стверджую, я говорю

	Дієвідмінювання дієслова āiō
	Теперішній час дійсного способу		Минулий недоконаний час дійсного способу		Теперішній час умовного способу
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	āiō	——	āiēbam	āiēbāmus	——	——
Друга особа	aīs	——	āiēbās	āiēbātis	āias*	——
Третя особа	aīt	āiunt	āiēbat	āiēbant	āiat	āiant*

Активний дієприкметник теперішнього часу: — āiēns, –entis

inquam — я говорю

	Дієвідмінювання дієслова inquam
	Теперішній час дійсного способу		Майбутній час дійсного способу		Минулий доконаний час дійсного способу		Минулий недоконаний час дійсного способу
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	inquam	inquimus	——	——	inquii	——	——	——
Друга особа	inquis	——	inquiēs	inquisti	——	——	——	——
Третя особа	inquit	inquiunt	inquiet	——	inquit	——	inquiebat	——

fari — розмовляти

	Дієвідмінювання дієслова fārī
	Теперішній час дійсного способу		Майбутній час дійсного способу		Минулий доконаний час дійсного способу		Давноминулий час дійсного способу		Теперішній час наказового способу
Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина	Однина	Множина
Перша особа	for	——	fābor	——	fātus sum	——	fātus eram	——	——	——
Друга особа	——	——	——	——	——	——	——	——	fāre	——
Третя особа	fātur	fantur	fābitur	——	——	——	——	——	——	——

Наказовий — fare

Активний дієприкметник иеперішнього часу — fāns, fantis

Активний інфінітив теперішнього часу — fārī

Пасивний інфінітив теперішнього часу — farier

Супін — (acc.) fātum, (abl.) fātū

Ґерундій — (gen.) fandī, (dat. and abl.) fandō, no accusative

Ґерундив — fandus, –a, –um

Безособові дієслова

Безособові дієслова вживають у двох формах:

• у 3-й особі однини

  у інфінітиві

Серед них розрізняють три групи:

• ті, які є відокремленими формами звичайних дієслів:

  tonat — гримить (tono, tonui, –, tonare — гриміти)

• ті, які існують лише у безособовій формі:

  licet, licuit, licere — можна, дозволено

• ті, які мають і особову, і безособову форми, але їх значення при цьому різне:

  звич.: consto, constiti, constaturus, constare — складатися, безособ.: constat, constitit — відомо.

Винятки в утворенні активних дієприкметників майбутнього часу

Зазвичай активні дієприкметники майбутнього часу утворюються шляхом заміни закінчення супіна -um на -urus. Але є винятки з цього правила:

активний інфінітив тепер. часу	супін	активний дієприкмет. майбут.
iuvāre	iūtum	iuvātūrus
lavāre	lautum	lavātūrus
parere	partum	paritūrus
ruere	rutum	ruitūrus
secāre	sectum	secātūrus
fruī	fructum	fruitūrus
morī	mortuum	moritūrus
orīrī	ortum	oritūrus

Джерела

• Яковенко Наталя, Миронова Валентина. Латинська мова: Підручник. Видання друге, доповнене. — Львів, 2002.
• Литвинов Володимир Дмитрович. Довідник з граматики латинської мови. — К., 2008.
• Скорина Л. П. Латинсько-український, українсько-латинський словник / Л. П. Скорина, О. А. Скорина. — К.: Обереги, 2004. — 448 с. — (Сер. «Abecedarium»).

Посилання

• Вторинні закінчення; Недостатні дієслова; Презенс // 346; 409 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 101; 346; 409. — ISBN 978-966-439-921-7.