Латинізація української мови

Ця стаття про системи латинізації українських власних назв. Про українські латинські абетки див. Українська латинка.

Латиніза́ція украї́нської мо́ви — система заходів з установлення процедури та впровадження норм передачі тексту й окремих слів української мови латиницею відповідно до правил транслітерації.

Сучасні таблички з назвами вулиць у Львові: поруч із кирилицею використано державний стандарт латинізації.

Зведена історія впорядкування

Українська комісія з питань правничої термінології, спираючись на подання Інституту української мови НАН України, 19 квітня 1996 року затвердила нормативну таблицю для відтворення українських власних назв засобами англійської мови у законодавчих та офіційних актах.^[1] Це було реакцією на рішення Фахової колегії Держстандарту України від 18 жовтня 1995 року, яка визнала роботу Інституту української мови над цією таблицею незадовільною і припинила фінансування теми.

Кабінет міністрів України у 2007 році при затвердженні технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон не керувався чинним стандартом та зобов'язав використовувати в паспортах нового зразка свою оригінальну транслітерацію, відмінністю якої є передача українських літер Г та Ґ літерою G, літер І, Ї та Й літерою I латиниці, а також однотипна заміна Є, Ю, Я.^[2]

27 січня 2010 року Кабінет Міністрів України постановою № 55^[3] удосконалив таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею. Так, зокрема Г слід передавати літерою Н, а Ґ — G.

29.07.2014 року Міністерство аграрної політики та продовольства України наказом № 282 затвердило перелік назв одиниць адміністративно-територіального устрою України та їхніх центрів українською мовою і латиницею.^[4]

Транслітерація українських літер за системою ISO, українською паспортною (КМУ 2010), українською географічною (УКППТ 1996), WWS

Українська кирилиця	ISO 9[5]	Українська географічна (УКППТ 1996)	Українська паспортна (КМУ 2010)[3]	WWS[6]
А а	A a	a	a	[a]
Б б	B b	b	b	[b]
В в	V v	v	v	[w ~ v]
Г г	G g	h*	h*	[ɦ]
Ґ ґ	ģ	g	g	[ɡ]
Д д	D d	d	d	[d]
Е е	E e	e	e	[e]
Є є	Ê ê	ie, ye*	ie, ye*	[je, e]
Ж ж	Ž ž	zh	zh	[ʒ]
З з	Z z	z	z	[z]
И и	I i	y	y	[ɪ]
І і	Ì ì	i	i	[i]
Ї ї	Ï ї	i, yi*	i, yi*	[ji]
Й й	J j	i, y*	i, y*	[j]
К к	K k	k	k	[k]
Л л	L l	l	l	[l]
М м	M m	m	m	[m]
Н н	N n	n	n	[n]
О о	O o	o	o	[o]
П п	P p	p	p	[p]
Р р	R r	r	r	[r]
С с	S s	s	s	[s]
Т т	T t	t	t	[t]
У у	U u	u	u	[u]
Ф ф	F f	f	f	[f]
Х х	H h	kh	kh	[x]
Ц ц	C c	ts	ts	[t͡s]
Ч ч	Č č	ch	ch	[t͡ʃ]
Ш ш	Š š	sh	sh	[ʃ]
Щ щ	Šč šč	sch	shch	[ʃt͡ʃ]
Ь ь	´	'	<не транслітерується>	[-]
Ю ю	Û û	iu, yu*	iu, yu*	[ju, u]
Я я	Â â	ia, ya*	ia, ya*	[ja, a]
'	'	'	<не транслітерується>	[-]

* Примітки щодо української паспортної (КМУ, 2010) транслітерації: 1) літеросполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгін — Rozghin) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж»; 2) там, де подано два варіанти, другий вживається на початку слова, а перший — у будь-якій іншій позиції.

Див. також

• Українська латинка (опис проєктів латинок, що виникли у 19-21 століттях)
• Латино-українська практична транскрипція (передача латинських власних назв та реалій без перекладу українською мовою)
• Латинська графіка у слов'янських мовах (латинізація у інших слов'янських мовах)
• ДСТУ 9112:2021