Лев Диякон

Лев Дия́кон (грец. Λέων ο Διάκονος; бл. 950 — бл. 1000) — візантійський історик-хроніст 10 століття. Учасник походу імператора Василя II Болгаробійця проти болгар в 986. Автор «Історії» в 10 книгах (написана бл. 990 і охоплює події 959—975). Перша частина твору має компілятивний характер і є переказом т. зв. «Історії Фок» (не збереглася), друга частина — самостійний твір, написаний на основі особистих спостережень та розповідей очевидців. Твір Лева Диякона — цінне джерело для вивчення ранньої історії Візантії, Болгарії, Київської держави. В ньому описані походи київського князя Святослава Ігоровича в Болгарію (967 або 968) і його війни з Візантією на Балканах.

Лев Диякон
Народився	950[1]  Caloed, Ізмір (іл), Туреччина
Помер	992
Країна	Східна Римська імперія
Діяльність	історик
Знання мов	середньогрецька

Життєпис

Народився у сільській місцевості, у невеличкому містечку Калоя (суч. Келез) у Малій Азії. Його батьки не займали особливого положення, але були достатньо багатими, щоб забезпечити синові навчання у м. Константинополі в Константинопольському університеті.

Після навчання він обрав шлях релігійного служіння, деякий час знаходився при патріархові і біля 975-980 став дияконом. Він супроводжував імператора Василя ІІ у війні з болгарами і трохи не загинув у бою з ними в 986. Біля 996 Лев Диякон виступає з промовою (енкомій), що прославляє імператора, текст якої дійшов до нашого часу. Після цього достовірна біографія Лева Диякона, що заснована на аналізі його творів, закінчується.

З приводу подальших подій існує три версії. Згідно з першою він помер, що завадило йому доповнити свою «Історію» правлінням Василя ІІ. Згідно з другою — своєю промовою він виділився серед придворних і саме він є тим Левом, що відомий по дипломатичному листуванню з Василієм ІІ і був відісланий з дорученнями до Італії в 996-998 роках. Пізніше він стає єпископом Сінади, але ця версія є достатньо спірною. І згідно з третьою версією він став митрополитом Карійським, але і ця версія несе у собі багато протиріч.

Праці

• ЛЕВ ДИАКОН, История, Публикация 1820 г., Публикация 1988 г.; Энкомий, Публикация 1971 г. [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite] (рос.)

Джерела та література

• М. В. Скржинська. Лев Діакон [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 72. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Leo Diaconus // «Catholic Encyclopedia», New York, Robert Appleton Company, 1913 (англ.)
• Сканований текст [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.], Barthold G. Niebuhr, CSHB (лат.)
• ЛЕВ ДИАКОН. ИСТОРИЯ, Наука, М. 1988, в серии ПАМЯТНИКИ ИСТОРИЧЕСКОЙ МЫСЛИ. (рос.)