Константинопольський університет

Константинопольський університет (грец. Πανδιδακτήριον, «Пандідактеріон» або «вища школа») — вищий навчальний заклад, що розташовувався в м. Константинополі, столиці Візантійської імперії з 425. Від чого була поширена назва — Константинопольська вища школа. У 717—802 за Ісаврійської династії^[ru] називалася «Вселенська школа» (грец. Οικουμενικόν Διδασκαλείον). У 855—856 виникла назва щодо зазначеного навчального закладу — Магнаврська вища школа (грец. Πανδιδακτήριο της Μαγναύρας) від Магнаври.

університет
Константинопольський університет
дав.-гр. Πανδιδακτήριον
41°00′44″ пн. ш. 28°58′34″ сх. д.
Країна	Східна Римська імперія
Місто	Константинополь
Засновано	425
Закрито	1453

Історія

Ця школа заснована була візантійським імператором Феодосієм II у 425 році. А в середині IX століття оселилася у дворі Магнавра на периферії Великого палацу. Тому назва «Магнаврська вища школа» виникла пізніше в порівнянні з «Константинопольська вища школа».

Афінаїда та Пульхерія вплинули на становлення школи. А 27 лютого 425 року був виданий указ імператора Феодосія II, що регламентував організацію школи. У школі не викладали богослов'я, бо викладання теології відбувалося в Патріаршій школі. За часи візантійського імператора Юстиніана I школа стала незалежною. Під час правління імператора Фоки (602—610) ця школа припинила свою діяльність, але була відновлена імператором Іракліоном (610—641). У згаданій школі викладали тридцять професорів:

• п'ятнадцять — викладали на грецькою мовою граматику, літературу;
• п'ятнадцять — навчали латиною римську літературу, філософію, право.

Константинопольський університет мав значний вплив на формування й розвиток вищої освіти у Європі^[1] в період Середньовіччя. Його викладачами та випускниками було багато визначних діячів візантійської культури. Деякі історики освіти, особливо грецькі, вважають Константинопольську вищу школу першим університетом у Європі в сучасному розумінні цього слова^[2].

Подібні до Константинопольської вищої школи навчальні заклади існували ще в період Римської Імперії, це були т. зв. «атенеї» («атеніуми»)^[3]. У 135 році було створено перший Атеней у м. Римі, пізніше, за його взірцем, у містах Ліон і Нім у Галлії. У 425 році, за правління імператора Феодосія II, створено атеней у Константинополі.

У середині IX ст. вищу школу в Константинополі було відроджено і переведено в Магнавру — розкішний зал-палац для церемоній у Великому Константинопольському палаці (звідси й друга назва — «Магнаврська школа»). Відбулося це завдяки двом відомим візантійським діячам того часу:

• Лев Математик^[ru], візантійський математик і механік, архієпископ Фессалонік, він ініціював відновлення школи;
• Барда, візантійський державний діяч вірменського походження, фактичний регент при малолітньому імператорі Михаїлі III.

Саме тоді організація Константинопольської вищої школи почала нагадувати пізніші середньовічні європейські університети. Лев Математик, який був однією з найосвіченіших осіб свого часу, став першим ректором вказаного університету^[4].

Упродовж більшого періоду свого існування Константинопольський університет був світським навчальним закладом. Лише у XIII ст. освіту переведено на церковну основу. В університеті здійснювалася підготовка чиновників, дипломатів, воєначальників. Освіту отримували діти візантійських імператорів, візантійської аристократії, заможні й високого роду вихідці з інших країн — сусідів Візантії. В основі освіти було оволодіння християнськими моральними цінностями, вивчалася класика богослов'я. В університеті були також міцні філософські традиції платонізму й аристотелізму. Значною мірою саме завдяки діяльності університету збережено для наступних поколінь чимало філософських і наукових творів античності. Викладачами школи зібрано велику бібліотеку античних рукописів. Викладачі також створювали власні компіляції різноманітних античних творів у галузі законознавства, історії та агрономії; врешті греки знали про Платона, Аристотеля, Евкліда і навіть про кулястість планети Земля^[5].

За час свого існування університет зазнав декількох реорганізацій. З періоду латинського завоювання (1204) він поступово занепадав в умовах латинократії.

В університеті молодих людей навчали таких предметів: медицина, філософія, риторика, право, арифметика, геометрія, поезія, музика, астрономія, географія, ботаніка й інші^[6]. Викладання ще з часів існування Константинопольського атенею здійснювалося наполовину грецькою мовою та латиною, проте згодом почала переважати грецька. Студенти також вчили сирійську мову й іврит.

Проіснувала до часу захоплення міста турками в 1453 році.

Викладачі

Серед викладачів Константинопольського університету було чимало визначних державних і релігійних діячів візантійської культури (від 27 лютого 425 року — відкриття Константинопільського університету):

• Михайло Пселл,
• Максим Сповідник,
• брати Кирило і Мефодій,
• патріарх Фотій,
• Георгій Акрополіт,
• Анфемій Траллський
• Євстафій Солунський,
• Ісидор Мілетський,
• Стефан Візантійський,
• Варлаам Калабрійський,
• Йоанн VIII Ксифілін,
• Іоанн Лід^[ru] (*490 — †по 565),
• Стефанос Олександрійський^[en] (*до 580 — †бл. 642),
• Атанасіос Емеський^[en] (6 ст.),
• Георгій Кіпрський^[en] (7 ст.),
• Лев Математик^[ru] (*бл.790 — †бл. 870)
• Іоанн Євхаїтський^[ru] (*бл. 1000 — †бл. 1070),
• Іоанн Італ^[ru] (*бл. 1025 — †по 1085),
• Євстратій з Нікеї^[pl] (*бл. 1050 — †бл. 1120),
• Симеон Сет^[en] (11 ст.),
• Феодор Вальсамон (*бл. 1140 — †по 1199),
• Михаїл з Ефесу^[en] (12 ст.),
• Михаїл Італікос^[en] (12 ст.),
• Мануїл Москопул^[ru] (*1265 — †1316),
• Мануїл Холобол^[en] (*бл. 1245 — †бл. 1310),
• Іоанн Хортасменос^[en] (*1370 — †1437),
• Іван Аргіропул (*1415 — †1487),

й багато інших.

Випускники

Серед тих, хто навчався в університеті, була не лише візантійська молодь, але й вихідці з Центральної Європи, країн Балканського півострова, Закавказзя. Випускниками згаданого університету були майбутні візантійські імператори, патріархи, воєначальники, науковці. Зокрема, вищу освіту в ньому здобули

• болгарський цар Симеон І Великий,
• угорський король Бела III,
• сербський цар Стефан Урош IV Душан,
• король остготів Теодоріх Великий,
• булгарський хан Кубрат,
• візантійська принцеса Анна Комніна,
• донька грузинського царя Марія Багратіоні,
• хозарська принцеса Чичак,
• візантійський історик Лев Диякон,
• візантійський історик Никита Хоніят,
• візантійський письменник Михайло Хоніат,
• визначний іконописець Феофан Грек,
• один з перших європейських гуманістів архієпископ й кардинал Віссаріон Нікейський,
• маронітський патріарх Іоанн Марон^[en],
• патріарх Константинопольський Микола III,
• Анастасій Бібліотекар,
• Флавій Ардабурій Аспар,
• Петро Іверський,
• Георгій Афонський,
• Михайло Атталіат^[ru],
• Іоанн Педіасімос^[en],
• Іоанн Хумн^[en],
• Іоанн Бікларський^[ru],
• Арефа Кесарійський^[ru],
• Єфрем Малий^[ru],
• Лазар Парпеци,
• Іоане Петріци^[ru],
• Марк Ефеський,
• Іоанн Кукузель,

і багато інших.

Див. також

• Атеней (Давній Рим) — інші навчальні заклади цього типу;
• Стамбульський університет — заснований за наказом Мехмеда Завойовника після захоплення Константинополя в 1453 році.