Лєдоховський Ігнатій Казимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ледоховський.

Граф Ігнатій Казимирович Лєдоховський ^{[~ 1]} (пол. Ignacy Władysław Ledóchowski; 25 травня [13 травня] 1867, Стрільники — 3 березня 1932, Варшава) — архітектор, цивільний інженер, працював у Києві на початку XX століття, представник київської школи модерну. Нарівні з архітектором Владиславом Городецьким, вважається «батьком київського модерну». Всі проєкти будівель виконані в стилі модерн, мають яскравий і впізнаваний архітектурний почерк. Наприкінці Першої світової війни емігрував до Польщі.

Ігнатій Казимирович Лєдоховський
Ігнатій-Владислав Галка-Лєдоховський
Брати Кароль, Станіслав та Ігнатій Лєдоховські (зліва направо)
Народження	25 травня 1867(1867-05-25) Стрільники, у Подільській губернії, Російська імперія
Смерть	3 березня 1932(1932-03-03) (64 роки) Варшава, Польща
Країна (підданство)	Російська імперія  Польська Республіка
Навчання	Гентський університет
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Варшава
Архітектурний стиль	зрілий модерн[1]
Найважливіші споруди	Клініка Маковського

Біографія

Дитинство

Ігнатій-Владислав народився 25 травня 1867 року у родині графа та графині Лєдоховських, в селі Стрільники Ямпільського повіту Подільської губернії.^[3][4]

Батько майбутнього архітектора — граф Казимир-Теофіл-Ян Галка-Ледуховський, походив із давнього і до другої половини XVII століття^[5] православного роду Ледуховських, герба Шалава, які мали родове гніздо в Ледихові^{[~ 2]}. У XVII столітті Лєдоховські перейшли у католицтво та ополячилися. Рід був досить численним і відносно бідним, графський титул був отриманий родом в Австрії в 1800 році^[6] та підтверджений у Російській імперії в 1845 році^[7]. Землі дрібнилися та передавались дітям, — батькові архітектора в селі Стрільники дісталася у спадок частка в 45 % від маєтку, яку граф Казимир Лєдоховський до 1871 року частинами повністю продав. Граф Казимир заробляв, управляючи чужими маєтками та цукровими заводами^[8] — відомо, що в 1874 році він керував цукровим заводом у селі Півці Македонської волості Канівського повіту^[9].

У Ігнатія Лєдоховського було два молодших брати — Кароль і Станіслав^[pl]. Батько помер від запалення легенів, коли Ігнатію було 20 років^[10], проте всі три брати отримали хорошу технічну освіту^[11].

Освіта

Особняк та клініка доктора Качковського, фото 1911 та 2019 року

Закінчив реальне училище Святого Павла в Одесі, де навчався 6 років разом зі своїми братами^[12] та майбутнім архітектором Владиславом Городецьким^[13]. Вищу освіту здобув у Гентському університеті на інженерному факультеті^[14].

Відомо також, що Лєдоховський у 1892—1893 роках був слухачем інженерного відділення Технічної Академії у Львові, майбутньої Вищої політехнічної школи.^[15][16]

Робота архітектором у Києві

Перше документальне свідчення про життя Ігнатія Лєдоховського в Києві зафіксовано в 1905 році, коли Ігнатій проживав у квартирі свого брата Кароля за адресою вулиця Банкова, № 6^[17]. Наступні адреси проживання зафіксовані в довідниках: з 1906 — Банкова, № 8, з 1910^[18] по 1915 рік — вул. Михайлівська, № 12, в 1916 році — вул. Тургенєвська, № 28^[13]. З 1907 року його архітектурне бюро «Граф І. К. Лєдоховський і Ко» орендувало приміщення за адресою Хрещатик, № 3; клієнтам пропонувалося: «Складання проєктів, детальних креслень і малюнків будівель та споруд, внутрішнього художнього оздоблення, квартир і магазинів, кошторисів на виконання будівельних робіт»^[19].

Проєкт фасаду особняка Козеровського (1909) та сучасний стан (2014)

За проєктами Ігнатія Лєдоховського в Києві були збудовані:^[1]

• кінець XIX століття — прибутковий будинок, вул. Безаківська, № 8 — пам'ятка архітектури місцевого значення.^{[20][~ 3]}
• 1907 рік — особняк і клініка доктора В. Качковського, вул. Маловолодимирська, № 33, скульптор Ф. П. Соколов (1872—1931) — пам'ятка національного значення^[22].
• 1907—1911 роки — житловий будинок адвокатів, вул. Назарівська, № 19 — пам'ятка архітектури місцевого значення^[23]. На кожному поверсі розміщувалися по дві 5-кімнатні квартири, з кабінетом, їдальнею, спальнею та загальною приймальнею на дві кімнати.
• 1909—1910 роки — особняк Олександра Леонардовича Козеровського, вул. Багговутівська, № 14 — пам'ятка архітектури місцевого значення^[24].
• 1910—1911 роки — прибутковий будинок лікаря Н. Трофимова, вул. Назарівська, 21 — пам'ятка архітектури та історії місцевого значення^[25].
• 1911—1912 роки — «Будинок зі зміями», прибутковий будинок С. Чоколової, вул. Велика Житомирська вулиця, № 32 — пам'ятка архітектури місцевого значення^[26].
• 1913 рік — прибутковий будинок Олександра Леонардовича Козеровського, вул. Костьольна, № 7, скульптор Ф. П. Соколов^[27][28] — пам'ятка національного значення^[29].

Крім цього відомо, що Лєдоховський виконав проєкт прибудови до невеликого старого півтораповерхового будинку на вулиці Рейтарська, який не зберігся. Спеціалісти встановили можливе авторство Лєдоховського проєкту^[30] будівлі Товариства лікарів-спеціалістів Георгіївської лікарні за адресою провулок Георгіївський, № 9^[31]. Архітектор також виконав проєкт надбудови третього поверху в «Будинку з мухами» на вулиці Володимирська, № 93. Висуваються припущення, що Лєдоховський був автором проєкту збереженого склепу братів Петра й Антона Качковських на Кирилівському кладовищі, — адже саме для Петра, який помер у 1911 році, Лєдоховський виконав проєкт його особняка і клініки в 1907 році^[21].

Скульптури Ф. П. Соколова Декор арки в прибутковому будинку Козеровського, 1913 Скульптура сирени клініки доктора Качковського, 1907 рік Скульптура лева на клініці доктора Качковського, 1907 рік

Найпрестижніші та найдорожчі замовлення архітекторів у той час у Києві виконував скульптор Еліо Саля, — він плідно співпрацював зі знаменитим Городецьким та виконував роботи з декорування найпрестижніших і найдорожчих замовлень. Лєдоховський співпрацював з Федором Петровичем Соколовим, теж відомим скульптором, який спеціалізувався на відливці скульптур з бетону^[32], — нового за тими часами матеріалу. Дослідники, для атрибуції робіт Лєдоховського, які не мають документального підтвердження, зокрема використовували наявність на будинках декору, виконаного Соколовим, — він, на відміну від Лєдоховського, підписував свої роботи^[27].

Після розпаду Російської імперії

Як і багато інших представників дворянського класу, Ігнатій емігрував з країни. Коли і як він це зробив, невідомо; можливо, як і його брат Кароль, він виїхав у 1917 році через Константинополь. Також відомо, що до 1917 року померли від дифтерії перша дружина і п'ятирічна донька Ігнатія Лєдоховського^[13]. Точно невідомо, коли саме Ігнатій переїхав до свого молодшого брата Станіслава у Варшаву. 4 листопада 1921 року у Варшаві Ігнатій одружився вдруге — його дружиною стала неодружена 31-річна вчителька Юзефа Опонська. Подружжя проживало на вулиці Пшемислова, 32, — в цьому будинку пізніше з'явиться Морський музей Станіслава Лєдоховського^[33].

Молодший брат Станіслав був відомим у Польщі підприємцем. Спочатку Станіслав був керівником Російсько-бельгійського товариства металевих виробів «Russobelge», підприємство було засноване на початку XX століття й асортимент продукції включав праски, плити, балюстради та сходи, дверні ручки та багато іншого. У 1909 році Станіслав викупив у власників компанію «Заводи металевих виробів». Він активно розвивав бізнес і в наступні роки до нього приєднався і брат Ігнатій. Коли граф Станіслав Лєдоховський очолив завод, він зосередився на виробництві виробів з металу — Сітки Лєдоховського^{[pl][~ 4]}. У 1914 році Лєдоховський зміг створити у Варшаві акціонерне товариство з виробництва суцільно-решітчастого металу «Граф С. Лєдоховський і компанія». У 1921 році фабрика була перейменована на «Польську фабрику монолітних сіток графа Станіслава Лєдоховського SA» (пол. Polska Fabryka Siatki Jednolitej Hrabiego Stanisława Ledóchowskiego SA). Брати Станіслав і Ігнатій разом перебудували одну з будівель заводу під готель на 62 номери з центральним опаленням і відкрили його у 1926 році під іменем «Готель Лєдоховського». Зберігся також проєкт реконструкції заводських приміщень, розроблений Ігнатієм Лєдоховським на початку 1920-х років, але реконструкція не відбулася^[35].

Помер Ігнатій Лєдоховський у ніч з 2 на 3 березня 1932 року у Варшаві. Завод Лєдоховських у Варшаві на вулиці Пшемислова, № 24 був націоналізований у 1950 році. Після 1990-х років родина Лєдоховських змогла повернути будинок у свою власність. У 1997 році цей будинок був викуплений страховою компанією «MetLife»^[27].

Оцінки діяльності

Головний вхід до «Кастель Беранже[en]», першого в Парижі будинку у стилі модерн, архітектор Ектор Ґімар, 1898 рік Елемент оформлення клініки доктора Качковського, 1907 рік. В архітектурній цитаті підкреслена асиметричність, і залишена тільки одна колона

Ігнатій Лєдоховський поряд із Владиславом Городецьким вважається «батьком київського модерну»^[1][6]. Фахівці відзначають, що архітектурний стиль модерну Городецького та Лєдоховського найближчий до європейського декоративного модерну та позбавлений еклектизму, притаманного решті київського модерну^[36]. Архітектурний стиль Лєдоховського фахівці визначають як «зрілий модерн»^[1] і «європейський (французько-бельгійський) модерн»^[27].

Будівлі, спроєктовані Ігнатієм Лєдоховським, мають впізнаваний архітектурний почерк, проте документальних підтверджень авторства деяких приписуваних йому робіт довгий час не було знайдено^[37]. Ця обставина викликала інтерес до біографічних даних архітектора, його освіти та досвіду, але навіть дати його народження і смерті довгий час були невідомі^[1][38][39]. Історики, дослідники та журналісти часто згадували ім'я Лєдоховського з епітетами «загадковий»^[39], «таємничий»^[37][40] і навіть «привид»^[38]. Дослідники та історики поступово відновили основні віхи його біографії та знайшли документальні підтвердження його авторства для деяких архітектурних проєктів, які відносили до його спадщини лише гіпотетично^[37].

Родина

• Батьки:
  • батько — граф Казимир-Теофіл-Ян Галка-Лєдоховський (Казимир Владиславович Лєдоховський) (1840—1887)^[41];
  • мати — Юзефа з «Данилѣвичов» (Данилевичів) (бл. 1850—1879)^[6];
  • мачуха — Дорота-Геновефа Проскур (шлюб у 1882 році, з 18-річною Доротою, дочкою Францишка та Валерії Проскур)^[9].
• Брати:
  • Кароль-Юзеф Лєдоховський (1871—1931);
  • Станіслав-Антоній Лєдоховський^[pl] (1874—1940)^[27].
• Дружини та діти:
  • перша дружина та п'ятирічна донька померли від дифтерії до 1917 року^[13];
  • друга дружина — шкільний педагог Юзефа Опонська, шлюб у 1921 році^[27].

Галерея

• 
  Особняк та клініка доктора Качковського, Маловолодимирська, № 33
• 
  Прибутковий будинок Козеровського, Костельна, № 7
• 
  Прибутковий будинок лікаря Трофімова, Назарівська, 21
• 
  Будинок зі зміями, Велика Житомирська, № 32