Ленінградська (станиця)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ленінградська.

Ленінградська (до 1934 року — Уманська) — станиця на півночі Краснодарського краю. Адміністративний центр Ленінградського району, найбільший його населений пункт. Центр Ленінградського сільського округу. Населення — 38,2 тис. осіб (2002).

станиця Ленінградська
рос. Ленинградская
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Краснодарський край
Муніципальний район	Ленінградський район
Поселення	Ленінградська сільська рада
Код ЗКАТУ:	03 420 802 001
Код ЗКТМО:	03632410101
Основні дані
Час заснування	1794
Населення	38 218 (2002)
Поштовий індекс	353740–353745
Телефонний код	+7 86145
Географічні координати:	46°19′16″ пн. ш. 39°23′52″ сх. д.
Мапа
Ленінградська
Ленінградська у Вікісховищі

Лежить на річці Сосика (притока Єї). Станція Уманська на залізниці Старомінська — Сосика-Ростовська. (З 1998 залізниця розібрана).

Історія

Курінне селище Уманське, отримало свою назву за однойменним куренем Січі, у якому жили вихідці з околиць Умані. Засноване в 1794 — це одне з перших 40 поселень чорноморських козаків, переселених на Кубань (див. кубанські козаки).

З 1842 року — станиця Уманська.

З липня 1842 до 1869 року Уманська була адміністративним центром Єйського округу.

У 1906 році у станиці Уманській відкритий осередок українського товариства «Просвіта».

У 1913 в станиці мешкало 23 800 мешканців (13 751 козаків, 10 049 іногородніх). З козацького населення станиці Уманської й інших станиць полкового округу формувалися 1, 2 і 3 Уманський кінні полки, 17 Кубанський пластунський батальйон.

Пізньої осені 1932 станиця Уманська була занесена в «Чорні дошки ганьби», 26 листопада 1932 року постановою Крайкому ВКП(б) обсяг вивозу зерна зі станиці Уманської був збільшений до 200 тон за добу^[1], від голоду померли сотні мешканців.

12 січня 1933 року (в час коли у станиці лютував штучно створений голод), Північно-Кавказький Крайком ВКП(б) ухвалив рішення про виселення жителів станиці у «північні райони країни».

У 1934 населення станиці, що вижило, було у повному складі (1200 сімей) виселено в північні райони СРСР і Казахстан. У станицю були заселені військовослужбовці Білоруського і Ленінградського військових округів із сім'ями. Станиця була перейменована в Ленінградську (постанову Президії ВЦИК від 20 червня 1934 року).

Населення

За переписом 1897 року на станиці проживало 11 137 осіб (5649 чоловіків та 5488 жінок)^[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року^[2]:

Мова	Осіб	Відсоток
українська	9 748	87,53 %
російська	1 303	11,70 %
білоруська	25	0,21 %
німецька	15	0,13 %
грузинська	14	0,13 %
татарська	13	0,12 %
польська	4	0,04 %
вірменська	2	0,02 %
інші	13	0,12 %
Разом	11 137	100 %

Відомі особистості

В поселенні народилися:

• Бриндіков Леонід Миколайович (1951) — український хірург-онколог.
• Мержаніан Артемій Сергійович (1885—1951) — радянський вчений в галузі виноградарства.
• Митрусь Іван (1897-?) — сотник Армії УНР, учасник бою під Крутами.