Леон Дегрель

Леон Дегрель (фр. Leon Degrelle; нім. Leon Degrel^[1]; 15 червня 1906, Буйон, Люксембург, Королівство Бельгія — 1 квітня 1994, Малага, Андалусія, Королівство Іспанія) — бельгійський політик, один з лідерів бельгійських колабораціоністів під час Другої світової війни, засновник Рексистської партії, командувач 28-ї добровольчої дивізії СС «Валлонія». Письменник — він опублікував понад сорока книг і нарисів, від поезії до економіки, від архітектури до історії^[2].

Леон Дегрель
Léon Degrelle
Ім'я при народженні	Léon Degrelle
Народження	15 червня 1906(1906-06-15) Буйон
Смерть	1 квітня 1994(1994-04-01) (87 років) Малага інфаркт міокарда
Країна	Третій Рейх,  Бельгія
Рід військ	Ваффен-СС
Освіта	Левенський католицький університет (1835—1968)
Роки служби	1942–1945
Партія	Рексизм
Звання	бригадефюрер
Командування	28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія» (1944–1945)
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий нагрудний знак ближнього бою Нагрудний знак «За поранення» в золоті Штурмовий піхотний знак в сріблі

Життєпис

Народився в сім'ї, з якої вийшло дуже багато священиків-єзуїтів. Батько — пивовар, депутат парламенту. З 1925 року Леон два роки вивчав філософію і право в університеті Леобен, здійснив подорож світом. Зайнявся політикою. В кінці 20-х роках член «Аксьон франсез» (франкомовного профашистського руху). Лідер бельгійської націонал-соціалістичної Партії Рексистів (у середині 30-х вона мала третю за величиною фракцію в парламенті). Директор видавничого дому «Рекс». У 1930 році призначений заввідділу зі зв'язків із громадськістю партії «Католицька дія». В 1932 році партія «Католицька дія» доручила Дегрелю організацію виборчої компанії. Проте його курс, спрямований на боротьбу з масонським впливом всередині цієї партії, привів Дегреля до розриву з нею і створення у травні 1935 року партії «Народний Фронт» («Front Populaire»), яку частіше називають рухом рексистів^[3].

З 1936 по березень 1937 депутат муніципальної ради Брюсселю. З 1937 року депутат парламенту. 10 травня 1940 заарештований бельгійською поліцією, пройшов 22 в'язниці, незабаром виданий німцям.

Воював у складі добровольчого легіону СС «Валлонія» . Був кілька разів поранений. Закінчив війну бригадефюрером СС. Всі свої нагороди та відзнаки він заслужив на фронті. Після чотирьох безперервних років боїв, його легіон в числі останніх залишив Радянський Союз. Свою участь у війні він описав у епопеї «Кампанія в Росії»^[2].

Коли Дегрель повернувся до Брюсселя після чотирьох років боїв на Східному фронті — йому надали найбільший масовий прийом в бельгійській історії. Тисячі бельгійців вишикувалися на вулицях Брюсселя, щоб привітати генерала, який повернувся лише за два місяці до захоплення Бельгії союзниками"^[2].

В кінці війни втік до Іспанії, а в 1946 році — до Аргентини, потім повернувся до Іспанії, де жив під ім'ям Леона Хосе де Роміреса-Рена (в Коста дель Соль). Написав 15 книг, у тому числі «Лист папі Римському»^[4]. Помер у ніч з 31 березня на 1 квітня 1994 р., в Малазі в госпіталі Сан-Антоніо-Парк.

До кінця життя залишався вірним нацистським ідеалам, неодноразово заперечував Голокост^[4]. Його екстрадиція до Бельгії була відвернена франкістським урядом за особистого втручання Франко.

Про росіян та українців

Росіяни - це великий народ. Коли ми прийшли на вашу землю, то були впевнені, що зустрінемося з унтерменшами-азіатами. Так говорила нам наша пропаганда. Але незабаром ми зрозуміли, що це брехня. Росіяни і українці - великі європейські народи: мужні, шляхетні і великодушні. Ідея колонізації Росії стала представлятися небезпечною і непотрібною ілюзією, росіяни були повинні увійти до складу Рейху на рівних з германськими народами підставах. Я спробував донести цю думку до Гітлера і Гіммлера ... Але у них були сильні пангерманські забобони. Навіть переконати їх ставитися по-іншому до французів і валлонів мені коштувало великої праці. <...> А росіян я вважаю єдиним молодим європейським народом. Вони здатні до національного відродження і порятунку всієї Європи.

Звання

• 15.02.42 — єфрейтор,
• 25.02.42 — обер-фельдфебель,
• 01.05.42 — лейтенант,
• 01.06.43 — оберштурмфюрер СС,
• 01.01.44 — гауптштурмфюрер СС,
• 20.04.44 — штурмбанфюрер СС,
• 01.01.45 — оберштурмбанфюрер СС,
• У січні 1945 — (20.04.45) штандартенфюрер СС,
• 02.05.45 — бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС.

Нагороди

(22 німецьких):

• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Залізний хрест 2-го класу (3 березня 1942) — нагороджений особисто генералом Вернером Занне за хоробрість у боях біля села Громова Балка.
• Знак «За поранення» в чорному (23 березня 1942)
• Залізний хрест 1-го класу (25 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942) - нагороджений генералом Ернстом Руппе.
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (25 серпня 1942) — нагороджений генералом Ернстом Руппе.
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 лютого 1944) — за прорив з «Черкаського котла».
• Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (20 лютого 1944)
• Знак «За поранення» в сріблі (20 лютого 1944)
• Знак «За поранення» в золоті (19 березня 1944)
• Нагрудний знак ближнього бою в сріблі (19 березня 1944)
• Згадується у доповіді Вермахтберіхт (22 серпня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (27 серпня 1944)
• Нагрудний знак ближнього бою в золоті (14 вересня 1944)
• Німецький хрест у золоті (9 жовтня 1944)

Посилання

• Informationen zur 28. SS-Freiwilligen Panzergrenadier-Division «Wallonien»
• Kurzportrait von Léon Degrelle im Lexikon der Wehrmacht
• Eichenlaubträger Leon Degrelle SS-Standartenführer, Grenadiere
• Письмо папе римскому [Архівовано 3 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Леон Деґрель. Лист Папі Римському [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
• Леон Дегрель. К молодежи Европы: политическое завещание (рос.)

Література

• Léon Degrelle Die verlorene Legion. Erlebnisbericht des Kommandeurs der Legion «Wallonie». 1972.
• Walter Held: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg. Eine Bibliografie der deutschsprachigen Nachkriegsliteratur. 5 Bände, 1978.
• Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-19-4.
• Pierre Assouline, Hergé, Paris, Folio, 2003 (1× 10^{{{1}}} éd. Plon, 1996), ISBN 2070402355
• Lionel Baland, Léon Degrelle et la presse rexiste, Paris, Éditions Déterna, 2009, ISBN 9782913044869
• Alain Colignon, «Léon Degrelle», in Nouvelle biographie nationale, vol. 6, Bruxelles, Académie royale des sciences, de lettres et des beaux-arts, 2001, p. 111–122
• Martin Conway, Degrelle. Les années de collaboration. 1940–1944 : le Rexisme de guerre, Ottigines Louvain-La-Neuve, Quorum, 1994, ISBN 2930014296
• Martin Conway, Degrelle: Les années de collaboration, Éditions Labor, Bruxelles, 2005.
• Последний фольксфюрер. Некролог по поводу кончины Леона Дегрелля
• Ritterkreuz Archiv II/2010, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2010, ISSN 1866-4709.
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001.
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
• Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 197.

Медіа

Леон Дегрель