Леопольд Мартин Карасінський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карасінський.

Леопо́льд Ма́ртин Карасі́нський (пол. Leopold Marcin Karasiński; 6 жовтня 1886, Лежайськ — 27 вересня 1952, Вроцлав) — львівський архітектор.

Леопольд Мартин Карасінський
Народження	6 жовтня 1886(1886-10-06) Лежайськ
Смерть	27 вересня 1952(1952-09-27) (65 років) Вроцлав
Країна (підданство)	Республіка Польща
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	модерн, функціоналізм
Найважливіші споруди	Управління міських електричних закладів
Містобудівні проєкти	Професорська колонія
Членство	SARPd
Леопольд Мартин Карасінський у Вікісховищі

Біографія

Народився 6 жовтня 1886 року у місті Лежайськ (нині Підкарпатського воєводства)^[1]. Закінчив львівську Промислову школу (1902), Львівську політехніку (1907). Заснував у Львові власну архітектурну фірму (1909). До 1914 року споруджував переважно житлові будинки. Брав участь у військових діях Першої світової війни. У міжвоєнний період перейшов до стилістики функціоналізму. Створив спілку з архітектором Тадеушем Врубелем. Активно застосовував залізобетонні конструкції. У 1939 році обраний у VI окрузі заступником члена міської ради за списками Католицько-народного блоку^[2]. Інженерно-архітектурне та будівельне бюро Леопольда Карасінського до початку другої світової війни містилося в кам'яниці на вул. Романовича, 6^[3]. Помер у Вроцлаві.

Львівські будівлі зведені за проєктами Карасінського

• Кам'яниці на нинішній вулиці Старосольських, 3, 5 (1909—1910)^[4].
• 80-квартирний житловий будинок працівників гміни Львова на нинішній вулиці Жовківській. Проєкт 1931 року, співавтор Тадеуш Врубель. Керував спорудженням Максиміліан Кочур.^[5].
• Палац спорту і критий басейн на площі Петрушевича, 4 (1932—1934)^[6].
• Будівля нинішньої середньої школи № 28 на вулиці Тютюнників, 2, на розі з вулицею вулиці Архипенка (1932).
• Перебудова житлового будинку на вулиці Личаківській, 5 (1924).
• Будинок Управління міських електричних закладів Львова. Нині Обласне управління СБУ на вул. Вітовського, 55 (1935—1936). Проєкт розроблено у співавторстві з Тадеушем Врубелем, за участі Оттона Федака. Спорудженню передував конкурс, на якому проєкт не здобув призового місця, однак таки був прийнятий до реалізації^[7].
• Колишній Будинок лікарів на вулиці Конопницької, 3 (1935—1937).
• Нинішній палац культури імені Гната Хоткевича на вулиці Кушевича, 1 (1933—1938).
• Комплекс відкритих басейнів «Залізна вода» (нині «Динамо») на вулиці Стуса. Збудований у 1934—1938 роках. Співавтор Адам Козакевич^[6].
• Комплекс вілл «Професорська колонія» (1930-ті, співавтори Тадеуш Врубель, Максиміліан Кочур).

Нереалізовані

• Конкурсний проєкт будівель Товариства взаємного страхування у Львові на вулиці Пекарській (1911, спільно із Леопольдом Райсом). За умовами конкурсу комплекс мав складатись із трьох будівель: готелю, адміністративного корпусу і прибуткового будинку. II місце^[8].
• Проєкт костелу святої Анни у Львові, створений для конкурсу 1912 року. Здобув одне з трьох третіх місць.^[9] Був вирішений у формах сильно зміненого необароко зі «свійськими» мотивами^[10].
• Проєкт будівлі Гімнастичного товариства «Сокіл IV». Здобув II місце на конкурсі 1914 року.^[11].
• Конкурсний проєкт учительської семінарії у Пщині (1925, спільно з Тадеушем Врубелем). II місце.^[12].
• Два проєкти санаторію у Криниці-Здруй. Розроблені спільно з Тадеушем Врубелем для конкурсу 1926 року. Один здобув III місце, другий отримав відзнаку журі^[13].
• Проєкт Ремісничо-промислової школи в Познані. Був придбаний журі на конкурсі 1927 року. Співавтор Тадеуш Врубель^[14].
• Конкурсний проєкт корпусів механічного і електротехнічного факультетів Львівської політехніки (1937, спільно з Тадеушем Врубелем, при співпраці Вітольда Раковського і Юліана Бжуховського). III місце^[15]

• 
  Середня школа № 28
• 
  Палац культури імені Гната Хоткевича
• 
  Колишній будинок управління Міських електричних закладів
• 
  Колишній Будинок лікарів