Литовсько-московська війна (1534—1537)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Литовсько-московські війни.

Литовсько-московська війна 1534—1537 років — війна між Великим князівством Литовським і Великим князівством Московським на литовському пограниччі, в районі Смоленщини і Стародубщини. 1535 року литовські війська звільнили Стародуб і Гомель. Закінчилася перемир'ям, на 5 років і взаємними територіальними поступками: до Литви перехойшов Гомель з волостю, а до Московії — Себеж.

Литвсько-московська війна 1534-1537
Литовсько-московські війни
Звільнення Стародуба (М. Бельський, «Хроніка цілого світу», 1564) Звільнення Стародуба (М. Бельський, «Хроніка цілого світу», 1564)
Дата: 1534 - 1537 Місце: Смоленщина, Стародубщина Результат: Перемир'я, на 5 років; Гомель до Литви, Себеж — до Москви
Сторони
Московія Крим Молдавія	Литва Польща
Командувачі
Олена Василівна Петру IV Сахіб I Д. Оболенський Ф. Оболенський Ф. Мезецький	Сигізмунд I О. Вишневецький І. Вишневецький А. Немирович О. Дашкевич Ю. Радзивілл Я. Тарновський І. Глібович
Військові сили
* холопи пляшкопосадочниє	* шляхта козаки
Втрати
Втрата Гомеля	Втрата Себежа

Назва

• Литовсько-московська війна (пол. wojna litewsko-moskiewska) — назва в українській, білоруській, литовській, польській історіографії.
• Московсько-литовська війна (рос. русско-литовская война) — назва в московитській історіографії.
• Стародубська війна — альтернативна назва^[1][2].

Причини

Незадоволення Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського результатами попередньої війни обумовило черговий збройний конфлікт між ними^[1].

Фактично воєнні дії між державами після попередньої війни не припинялися. Проте тривалий час центральні уряди були неготові до нового масштабного протистояння й кілька разів підписували перемирні угоди:

• 25 грудня 1522 — на п'ять років;
• 25 грудня 1526 — на шість років;
• 24 березня 1532 — на рік^[1].

Війна

Водночас від початку 1530-х великий князь московський Василій III Іванович став зосереджувати війська на Смоленщині і Сіверщині. З Кримським ханатом і Молдавським князівством було укладено наступальний протилитовський (і протипольський) союз, і кримське військо вторглося на Київщину й обложило Черкаси. Проте смерть Василія III Івановича на початку грудня 1533 р. і усобиці при московському дворі змінили політичну ситуацію. Сподіваючись на ослаблення московської влади, литовські можновладці 15 лютого 1534 на віленському сеймі вирішили розпочати військовий наступ на Московію^[1].

Воєнні дії вели як власні війська воюючих сторін, так і кримські чамбули. Найбільшими військовими акціями були:

• напади в серпні і вересні 1534 року литовських загонів князя О. Вишневецького, А. Немировича і О. Дашковича на Смоленщину і Сіверщину^[1];

• рейд взимку 1534—35 років московського війська на чолі з князем І. Овчиною-Телепневим-Оболенським у центральні райони ВКЛ, будівництво московинами на литовській території фортеці Іван-город-на-Себежі і успішна її оборона від литовського війська А. Немировича 1536 року^[1];

• захоплення в липні—серпні 1536 року литовцями Гомеля, Почепа, Радогощі (нині село; обидва Брянської обл., РФ) і Стародуба, що стало фіналом війни^[1].

Результат

25 грудня 1536 р. в Москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 1537 р. 5-річного перемир'я (набуло сили 25 березня 1537). За умовами угоди за Великим князівством Московським залишався Себеж, а до ВКЛ переходив Гомель^[1].

Договір було ратифіковано королем польським і великим князем литовським Сигізмундом І Старим 27 червня 1537 року в місті Краків^[1].