Лопань (притока Уди)

Ло́пань — річка в Росії (Бєлгородська область) та Україні (в межах Харківського району). Ліва (найбільша) притока річки Уди (басейн Сіверського Донця). Одна з річок, що тече через Харків.

Лопань
Річка Лопань, центр Харкова
50°29′25″ пн. ш. 36°21′53″ сх. д.
Витік	між селом Весела Лопань і селищем Жовтневий Бєлгородської області
• координати	50°29′25″ пн. ш. 36°21′53″ сх. д.
• висота, м	190 км
Гирло	р. Уда
• координати	49°56′13″ пн. ш. 36°12′12″ сх. д.
Басейн	басейн Дону
Країни:	Росія Бєлгородська область  Україна Харківська область
Регіон	Харківська область
Довжина	96 км
Площа басейну:	2000 км²
Середньорічний стік	2,24 м³/с
Притоки:	Саржинка, Харків, Лозовенька (ліві)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лопань (значення).

Опис

Довжина річки становить 96 км, площа басейну 2000 км². Витрата води за 17 км від гирла становить 2,24 м/сек^[1]. Лопань впадає в Уди на віддалі 52 км від її гирла. Похил річки 0,89 м/км^[2]. Річище зрідка ділиться на рукави, утворюючи острови. Ширина русла від 1 до 20 м, глибина від 0,3 до 1 м. В період весняного розливу річка піднімається на 1,5 — 2 м. Швидкість течії 0,2 — 0,3 м/сек, на окремих ділянках до 0,8 м/сек. Береги низькі, в межах Харкова обваловані або фанеровані гранітом, а русло поглиблене. Живлення річки в основному снігове. У грудні та січні річка промерзає до дна^[3]. Весняні розливи трапляються на ділянках вище Харкова^[4], проте інколи і в межах Харкова (Павлівка та Сортувалка)^[5][6].

Весняні розливи річки Лопань або великі опади, які спричиняли повені у Харкові, траплялися систематично протягом ХІХ століття, зокрема, у 1785, 1805, 1851, 1853, 1877, 1883, 1889, 1893, 1915^[7] та 1925 роках. Після повені 1893 року набережні у Харкові були підняті на 4 сажені^[8].

Екологічні проблеми річки були причиною для звернень громадян до органів влади щодо необхідності її розчистки^[9].

Розташовані вище за течією агрокомплекс, промислові підприємства і населені пункти формують стік, що впливає на якість води в річках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто. Відзначається, що скиди Диканівського і Безлюдівського комплексів біологічного очищення є основним фактором, що формує вміст азоту амонійного, азоту нітритного і фосфатів в річці Лопань. При цьому спостерігається перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) за цима показниками в кілька разів^[10]. Основною проблемою з аміаком є його пряма токсична дія на водну флору і фауну, яка посилюється підвищеним рівнем pH і температурою. Аміак вважається однією з найбільш важливих забруднюючих речовин у водному середовищі через його високу токсичність та поширеність в поверхневих водних системах^[11]. Аналіз якісного стану річок Харківської області показав, що найбільш забрудненими є водотоки басейну річки Лопань. Лопань з 1992 року по 2010 рік належала до 3 класу зі значним впливом на здоров’я населення, у 1924-25 та у 1977 роках вона належала до 4 класу з великим впливом на здоров’я населення, а у 1984 році вона належала 5 класу з дуже великим впливом на здоров’я населення^[12].

Розташування

Зовнішні зображення
	Закрут в Безруках. Річка тече вниз. Безруки, Харківська область.

Витік річки розташований 50°30′ пн. ш. 36°21′ сх. д. між селом Весела Лопань і селищем Жовтневий Бєлгородської області^[13]. Тече спочатку на південний захід, далі поступово повертає на південь і південний схід. Російсько-український кордон перетинає біля села Гранова. Впадає до Уди в південній частині міста Харкова, біля мікрорайону Липовий Гай.

На річці Лопань розташовані селища міського типу Жовтневий, Козача Лопань, місто Дергачі, а в місці злиття з річкою Харків розташована центральна частина міста Харкова.

Найбільші притоки: Саржинка, Харків, Лозовенька (ліві).

Водовикористання

На Лопані в межах Харкова побудовано кілька гребель для регулювання стоку води: Павлівська (побудовано 1965, реконструйовано 2009)^{[14][15][16][17]}, Лопанська (побудована у 1933 році, найстаріша гребля у Харкові, з середини 2000-х перебуває у вкрай аварійному стані, у 2012 році передбачалось спорудити замість неї нову греблю, але лише у 2016 році проведено тендер з реконструкції, а роботи мали розпочатися у 2018 році)^{[18][19][20][21][22][23][24]} та Гончарівська (побудована у 1934 році, капітальний ремонт, якого не було 37 років, проводився у 2008—2009 роках)^{[25][26][27][15][28]} На притоці Лопані — Лозовеньці влаштовано Лозовеньківське водосховище із комплексом гідрологічних споруд^[17][29].

Гончарівська гребля здійснює обводнення і регулювання рівня стоку для попередження повеней та підтоплень на річці Лопані та її притоці Харкові у центральній частині міста. Регулярно відбувається водоскид та обмілення харківських річок для нормалізації річки та для очищення їх берегів від сміття чи для ремонтних робіт.^{[25][30][31][32][33][34][35][36][37][38]} Такі обмілення викликали незадоволення і ставали приводом для створення петицій до міської влади від мешканців Харкова^[39][40].

Річковий транспорт у Харкові

На початку ХХ століття до Харківської міської думи було адресоване звернення щодо розробки проекту обводнення харківських річок та створення судноплавного шляху від Бєлгорода та Харкова до Ростова-на-Дону. Пізніше, вже за радянської влади у 1920-1930-ті роки виникла ідея сполучити Харків з Азовським морем. Але наприкінці 1930-х років від них відмовились через нереалістичність цих планів.^[8][41]

У 1932 році на річках Лопань та Харків відкрився рух «водних трамваїв» — катерів на 24 особи, а у 1933 році катери вміщували до 40 осіб. Їх кількість збільшилась до 10-ти, а вартість проїзду становила 25 коп. Навігація на річках мала тривати 200 днів на рік.^[8] Після Другої світової війни ці катери певний час перевозили пасажирів до 1953 року, після чого річкові перевезення припинилися.^[41][42]

У 1996 році до Харкова перевезли прогулянковий теплохід «Павлік Морозов», який до того плавав на Дніпрі. Після відновлювальних робіт теплохід під іменем «Ластівка» здійснював прогулянкові перевезення. 1 лютого 2005 року теплохід згорів біля Човнової станції, а його подальша доля невідома. Пізніше харківська влада обіцяла відновити теплохід чи запустити річковий транспорт у місті. Перед «Євро-2012» у Харкові на річці Лопань відкрили човнову станцію.^[41][42][43]

Фізико-географічні фактори формування стоку

Водний режим

Коливання стоку в басейні р. Лопань спостерігаються в наступні фази водного режиму, а саме: у весняну повінь, літню та зимову межень, при утворенні восени дощових паводків. Зміна живлення пояснюється кліматичними умовами, що характерні басейну р. Лопань. Так встановлено, що у багатоводному році середня річна витрата води складає 1,32 м³/с, найбільша — 21,6 м³/с, найменша (влітку) 0,064 м³/с, найменша (зимова) 0,11 м³/с 

Фотографії

• 
  Лопань вище мосту при вулиці 8 березня
• 
  Лопанська стрілка — місця впадіння річки Харків (справа) до Лопані (зліва)
• 
  Між Лопанскою стрілкою і Гончарівською дамбою
• 
  Обміліла Лопань перед Гончарівською дамбою (осінь 2004 р.)
• 
  Повноводна Лопань перед дамбою (літо 2008 р.)
• 
  Гончарівська дамба (1934 р.)
• 
  Лопань на листівці (1910-ті рр.). Зліва Новоселівка, справа Москалівка
• 
  Лопань нижче дамби, вигляд проти течії
• 
  Лиска звичайна на річці Лопань
• 
  Курочка водяна у районі Олексіївського гідропарку
• 
  Ондатра
• 
  Болотна черепаха європейська на колоді у річці Лопань