Лопата Анатолій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лопата.

Анатолій Васильович Лопата (23 березня 1940, село Рожів Макарівського району Київської області) — український військовий діяч, начальник Головного (з 1994 — Генерального) штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України (1993—1996). Генерал-полковник (1992).

Анатолій Васильович Лопата
Анатолій Васильович Лопата Анатолій Лопата у 2008
Начальник Головного (з 1994 — Генерального) штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України
24 березня 1993 — 10 лютого 1996
Президент	Л.М.Кравчук Л.Д.Кучма
Наступник	Затинайко Олександр Іванович
Народився	23 березня 1940(1940-03-23) (85 років) село Рожів Макарівського району Київської області
Громадянство	Україна
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання	Генерал-полковник
Нагороди	Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 березня 1940 року у селі Рожів Макарівського району Київської області. Закінчив Бакинське загальновійськове училище (1964), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1971), Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР (1984).

З 08.1958 — столяр-паркетник СБУ-5 Головкиївміськбуду.

З 10.1959 — курсант 8-ї школи артилерійських майстрів.

З 11.1960 — старший гарматно-мінометній майстер, курсант Бакинського загальновійськового училища.

З 10.1964 — командир мотострілецького взводу, командир роти 20-а Гвардійської мотострілецької дивізії 8-ї гвардійської армії Групи радянських військ у Німеччині.

З 08.1968 — слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе.

З 02.1971 — командир батальйону, З 04.1972 — начальник штабу мотострілецького полку, З 03.1973 — командир полку.

З 11.1977 — заступник командира 92-ї гвардійської дивізії Одеського військового округу.

З 07.1980 — командир окремої мотострілецької бригади, Республіка Куба.

З 08.1982 — слухач Військової академії Генштабу ЗС СРСР.

З 08.1984 — командир 29-ї дивізії 5-ї армії, З 12.1986 — командир 25-го армійського корпусу Далекосхідного ВО.

З 06.1990 — перший заступник командувача Північної групи військ.

З 06.1992 — заступник Міністра оборони України.

31 грудня 1992 присвоєно військове звання генерал-полковника.^[1]

24 березня 1993^[2] — 10 лютого 1996^[3] — начальник Головного (з 1994 — Генерального) штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України.

21 червня 1996 року указом Президента України Л. Д. Кучми звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я.^[4]

З 04.1999 — президент Авіаційного страхового бюро України.

З 10.1999 — 12.1999 — голова Української партії «Єдність».

З 02.2002 — 2003 — віце-президент — директор департаменту банківської безпеки і правового забезпечення АКБ «Надра».

З 13.09.2003 — радник Міністра оборони України.

З 10.12.2005 — голова Громадської колегії при Міністрові оборони України.

Нагороди

• Грамота Президії ВР УРСР
• орден Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ і ІІІ ступенів
• медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
• Має нагороди Куби та Польщі
• Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» у номінації "Військово-політична, документальна література" (2024)^[5]