Лузітанія

38°46′08″ пн. ш. 7°13′05″ зх. д.

Лузітанія у Римські імперії (бл. 125 року)

Римська Лузітанія

У Вікіпедії є статті про: Лузітанія (значення) та Іспанія (значення).

Лузітанія
Дата створення / заснування	27
Названо на честь	Лузітани[1]
Посада керівника організації	legatus Augusti pro praetore Lusitaniaed
Країна	Стародавній Рим
Столиця	Emerita Augustad
Адміністративна одиниця	Римська Іспанія
Юрисдикція	Стародавній Рим
Спільний кордон із	Бетіка, Тарраконська Іспанія, Галлеція
Замінений на	алани
На заміну	Лузітани
Історичний період	античність
Час/дата припинення існування	409
Лузітанія у Вікісховищі

Лузіта́нія, Люзитáнія (лат. Lusitania клас. лат. locally [luːsiːˈtaːnia]), або Лузіта́нська Іспа́нія (лат. Hispania Lusitana) — у 27 до н. е. — 410 роках римська провінція на заході Піренейського півострова. Займала більшу частину сучасної Португалії та південно-західну Іспанію (частини провінцій Естремадура, Саламанка й Авіла). Названа за іменем автохтонного племені лузітанів. Адміністративний центр — Емерита-Августа (Мерида).

Лузітанія на півночі по річці Дору і на заході по річці Таг межувала з провінцією Таракконська Іспанія, на півдні з провінцією Бетіка. Вперше цю територія приєднав до Риму Гай Юлій Цезар. Однак адміністративно Лузітанія утворилася у 15 році до н. е. внаслідок територіальної реформи Октавіана Августа після відокремлення її від провінції Дальня Іспанія. Економічне значення Лузітанії ґрунтувалося на багатих запасах срібла і заліза, які були вельми затребувані римлянами. Враховуючи, що весь Іберійський півострів був підкорений римлянами і піддався сильній романізації, а також той факт, що Атлантичний океан був природним захисним бар'єром Лузітанії, необхідність у її мілітаризації незабаром відпала, і всі римські легіони були виведені з провінції, яка через своє географічне положення стала найспокійнішим регіоном імперії.

Після розпаду Римської імперії назва Лузітанія зберігалася до пізнього середньовіччя. Лише із заснуванням Португальського графства та його розширенням під час Реконкісти у ХІІІ столітті закріпилась назва Португалія. У літературі «Лузітанія» — метафорично-поетична назва Португалії.

Назва

• Лузіта́нія, Лузита́нія (порт. Lusitania)
• Лусіта́нія (грец. Λυσιτανία, Lysitanía; лат. Lusitania)

Страбон

Як повідомляє Страбон у «Географії», Лузітанія — країна, розташована на північ від Тагу (Тежу). Тут мешкають лузітани — найбільший з усіх іспанських народів, з яким римляни воювали найдовше. Південним кордоном Лузітанії слугує Таг, а західним — Атлантичний океан. На півночі й сході вона межує із землями карпетанів, веттонів, ваккеїв і каллаїків, яких деякі сучасники Страбона помилково називали лузітанами. Довжина Лузітанії від миса Нерія — 3 тисячі стадій. Північно-східні райони краю гористі, південно-західні — рівнинні^[2][3]. Країна має родючі землі. Їх пересікають численні річки Таг, Мунда (Мондегу), Вакуа (Вога), Дурій (Дору), Міній (Міню) та інші. Більшість річок частково судноплавні й багаті на золотий пісок^[4][3].

Масштабний видобуток металічних руд (золота, срібла, міді) розпочався в Лузітанії ще в давньоримську епоху (родовища Альюстрель, Віпаска, Сан Домінго та ін.).

У культурі

• «Лузітанська хроніка» — середньовічна португальська хроніка.
• «Лузітанос» — андорський футбольний клуб.
• Лузофонія — португаломовна спільнота.
• Лузосфера — португаломовний світ.
• Лузотропікалізм — ідея пріоритетності португальського колоніалізму.
• Лузітанський кінь — португальська порода бойових коней.

Римське керівництво

• Отон (58-68)
• Луцій Помпей Вопіск Гай Аррунцій Кателлій Целер (75/76-77/78)
• Гай Кальпурній Флак (118—119 — 120—121)
• Авл Авілій Уринацій Квадрат (151—154)
• Корнелій Репентин (185—188)
• Публій Септимій Гета (188—191)
• Рутілій Пуденс Кріспін (225—227)