До 1774 року село входило до складу Речі Посполитої.За польських часів село належало до коронних маєтків на Перемишлянщині. Згідно з інвентарем 1768 р. половиною села володіла Текля Туркулова, іншою половиною володів підчашник житомирський Казімеж Ягнятковський.
З 1772 по 1918 рр. воно належало до австрійської коронної землі Галичини під польською назвою Łąka і було резиденцією окружної управи з 1854 по 1867 рр. [6]
У 19 столітті місцевість була розділена на два самостійних містечка, Łąka Rustykalna і Łąka Szlachecka. Цей поділ було скасовано в 1920-х роках, коли два містечка були об'єднані.
У 19 ст. в Луці діяли однокласова школа з повною зайнятістю, заклад для сиріт, пошта та окружний суд, в межах якого розташовані такі села: Білина Велика, Білинка, Биків, Дорожів, Дубляни, Глинне, Гординя, Городище, Корналовичі, Кранцберг, Лука, Майнич, Новошичі, Ортиничі, Озимина, Пруси, Сокирчичі, Татари та Волоща (18 352 душі).
Після закінчення Першої світової війни місцевість відійшла до Польщі. З серпня 1934 р. відповідно до ПОСТАНОВИ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ від 14 липня 1934 року про поділ Самбірського повіту Львівського воєводства на сільські гміни, Лука була приєднана до гміни Дорожів.[7]
Печатка церкви св.Миколая в Луці в кінці 1800-х роках
З початком Другої світової війни в 1939 р. на короткий час була окупована Радянським Союзом, а потім Німеччиною до 1944 року. Після закінчення Другої світової війни село відійшло до Радянського Союзу, де увійшло до складу УРСР.
Відомі люди
Народилися
Печатка шляхетської громади села ЛукаОстап Луцький (1883—1941)— політичний і громадський діяч, кооператор, публіцист і поет. Уродженець Луки.
Мирон Луцький (29.09.1891—10.03.1961)— поручник УСС, сотник УГА, громадський діяч, кооператор; мешкав у Торонто, Канада.
