Лупійчук Володимир Васильович

Володимир Васильович Лупійчук (22 грудня 1929, м. Волочиськ Хмельницької області, Україна — 27 квітня 2006, м. Тернопіль, похований у Волочиську) — український скульптор, різьбяр, громадсько-політичний діяч. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1990). Заслужений майстер народної творчості України (2002). Батько Віктора Лупійчука.

Володимир Васильович Лупійчук
Народився	22 грудня 1929(1929-12-22) м. Волочиськ, Хмельницька область, Україна
Помер	27 квітня 2006(2006-04-27) (76 років) Тернопіль, похований у Волочиську, Україна
Поховання	Волочиськ
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	скульптор
Відомий завдяки	скульптор, різьбяр, громадсько-політичний діяч
Alma mater	Львівське художньо-ремісниче училище, Чернівецький будівельний технікум
Діти	Віктор Лупійчук
Нагороди
Премії	Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1994)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лупійчук.

Життєпис

Закінчив художньо-ремісниче училище за фахом альфрейщик-живописець (1948, м. Львів), будівельний технікум у м. Чернівці (1961).

Працював на будовах Тернополя (1948—1978), різьбярем у Львівському художньо-виробничому комбінаті (1978—1990).

Від 1991 — голова ініціативної групи відродження на Тернопільщині Українського козацтва, від 1992 — отаман Українського козацького товариства м. Тернопіль, від 1993 — крайовий отаман Коша Вільного козацького товариства Тернопільщини. Голова Ради Старійшин, член Ради козаків-засновників відродженого українського козацтва (від 1990), генерал-хорунжий.

Доробок

Скульптурою займався від 1961.

Твори зберігаються в музеях Тернопільщини, міст Львів, Київ, Канів, Бережани, Яготин та інших.

Фотографіями робіт Володимира Лупійчука проілюстровані «Поезії 1837—1861» Т. Шевченка у 2-х книгах (К., 1989).

Виставки

Колективні

• м. Тернопіль (1961—1962, 1964, 1966—1967, 1970, 1972, 1973—1975, 1980, 1983—1984, 1986—1988, 1990, 1998—1999, 2000, 2002),
• м. Київ (1967, 1970, 1972—1973, 1975, 1982—1984, 1987—1988, 1999, 2000),
• м. Москва (1967, 1970, 1982, 1987; нині РФ),
• м. Слівен (1982; Болгарія).

Персональні (понад 200)

• м. Львів (1983, 1992),
• м. Едмонтон (1990; Канада),
• м. Тернопіль (1992, 1996, 2005),
• м. Збараж (2004).

Твори

• «Устим Кармалюк» (1967),
• «Дума запорожця» (1970),
• «Мати» (1972),
• «Брати-слов'яни» (1974),
• серія скульптурних робіт «Шевченкіана» (1978—1988)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в с. Курівці Зборівського району (1964) та інші.

Відзнаки

• Премія імені В. Винниченка (1994).
• Премія Фонду Тараса Шевченка (2001).
• Золота медаль республіканської виставки народної творчості (1967).
• Бронзова медаль всесоюзної виставки народної творчості (1967).
• Бронзова медаль республіканської виставки (1972).
• Нагороди міжнародної організації «Українське козацтво»:
  • Орден ім. Д. Вишневецького (1999),
  • орден «Козацька доблесть» 3 ступеня (2002),
  • лицарські відзнаки-хрести за сприяння відродженню українського козацтва 1, 2, 3 ступенів та інші.

Джерела

• Гриб А., Дем'янова І. Лупійчук Володимир Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 405—406. — ISBN 966-528-199-2.

Література

• 2005 М. Моздира видав монографію «Володимир Лупійчук — співець українського козацтва».