Лупійчук Віктор Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лупійчук.

Віктор Володимирович Лупійчук (9 листопада 1960, м. Тернопіль — 9 липня 2023^[1]) — український різьбяр по дереву. Син Володимира Лупійчука. Дипломи і премії виставок (1987, 1988, 1989, 1999).

Віктор Лупійчук
Віктор Володимирович Лупійчук
Народився	9 листопада 1960(1960-11-09) Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Помер	9 липня 2023(2023-07-09) (62 роки)
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	різьбяр по дереву
Alma mater	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (1981)
Нагороди	Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики

Життєпис

Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (1981). Різьбленню навчався у батька. Працював у Тернополі керівником гуртків різьби по дереву в Палаці піонерів (1982—1993) та в центрі дитячої творчості, керівником відділу школи народних ремесл (1993—2004).

Помер 9 липня 2023 року.

Похований 11 липня 2023 року в селі Гаях-Розтоцьких Тернопільського району^[2].

Творчість

Учасник виставок у містах Тернопіль (1983, 1985-2000), Київ (1982, 1984—1985, 1987—1988, 1994, 2000), Москва (1982, 1987; нині РФ), Слівен (1982; Болгарія), Збаражі (2013). автор дерев'яних іконостасів у храмах Тернополя (церква Зарваницької Матері Божої, церква Святих благовірних князів Бориса і Гліба).

Скульптури: «Гопак» (1982), «Святослав» (1983), «Гамалія», «Т. Шевченко» (обидві — 1984), «Нестор-літописець» (1988), «Волох» (1988; 2003), «Уперед» (1992), «Перемога» (2000), «Бандурист» (2004), «Боже, Україну храни» (2010); серія рельєфів на Шевченківську тематику (2013). Твори — в Тернопільському обласному художньому музеї, церквах, бібліотеках, приватних колекції автора.

Нагороди

• Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики (2021, посмертно) — автор циклів дерев’яних скульптур, присвячених історії України та на сакральну тематику^[3].