Лучидіо Сентіменті

Лучидіо Сентіменті (італ. Lucidio Sentimenti, нар. 1 липня 1920, Бомпорто — пом. 28 листопада 2014, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Лучидіо Сентіменті
Особисті дані
Повне ім'я	Лучидіо Сентіменті
Народження	1 липня 1920(1920-07-01)
	Бомпорто, Італія
Смерть	28 листопада 2014(2014-11-28) (94 роки)
	Турин, Італія
Зріст	170 см
Вага	80 кг
Громадянство	Італія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1938–1942 «Модена» 86 (1) 1942–1949 «Ювентус» 169 (1) 1949–1954 «Лаціо» 170 (3) 1954–1957 «Ланероссі» 82 (0) 1957–1959 «Ченізія» (Торіно) 61 (0) 1959 «Тальмоне Торіно» 3 (-5) 1959–1960 «Ченізія» (Торіно) 13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1945–1953 Італія 9 (-21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1960–1961 «Ченізія» (Торіно) (мол.) ? «Ювентус» (мол.) 1970–1971 «Ювентус» (помічник)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сентіменті.

Виступав, зокрема, за клуби «Ювентус» та «Лаціо», а також національну збірну Італії.

Четвертий за віком з п'яти братів Сентіменті, які у тому чи іншому вигляді зробили внесок у розвиток італійського футболу, тому був відомий як Сентіменті IV.

Клубна кар'єра

Лучидіо Сентіменті народився 1 липня 1920 року в містечку Бомпорто. «Кокі», як його називали уболівальники, був одним з п'яти братів Сентіменті, які грали в Серії А: Енніо (I), Арнальдо (II), Вітторіо (III), Лучидіо (IV) і Прімо (V), тому також отримав ім'я Сентіменті IV. Він був невисокого зросту, але дуже атлетичним, що допомогло йому при грі в воротах. Лучидіо не кричав на інших, був дуже спритний та умів чудово читати гру^[1].

Лучидіо розпочав свою кар'єру в році в клубі «Модена», що виступала в Серії Б, коли йому було 16 років. Тоді він ще не визначився з позицією. Виступав в воротах і в нападі. У 1938 році, коли «Модена» вийшла в Серію А, місце у воротах було довірено саме Сентіменті. Він провів чотири успішних сезону, взявши участь у 86 матчах. 17 травня 1942 року Лучидіо довелося пробити пенальті в ворота свого брата Арнальдо (II), який захищав ворота «Наполі» і не пропускав з пенальті дванадцять ударів поспіль. Лучидіо зміг переграти Арнальдо і між братами виник конфлікт, який вдалося вирішити лише через два роки^[1]. За підсумками сезону 1941/42 команда Лучидіо зайняла останнє 16 місце в Серії А і вилетіла до Серії Б.

Незважаючи на виліт команди, молодий воротар привернув увагу «Ювентуса», в якому вже грав один з братів Сентіменті Вітторіо. Влітку 1942 року Лучідио також стає футболістом туринського клубу. У ньому він провів шість сезонів і зробив собі ім'я. У той час у «Юве» не було основного воротаря і футболісти стояли у воротах по черзі. Перший матч за «бьянконері» Лучидіо провів у Венеції в 1942 році і міцно завоював місце в складі «Старої Синьйори». Коли він зламав палець у сезоні 1945/1946, то два матчі грав в нападі і навіть забив гол. Всього за «Юве» Лусід Лучидіо провів 186 матчів в усіх турнірах^[1].

Через спад Лусід був проданий в «Лаціо» в 1949 році, де зіграв 170 матчів за наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лаціо» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

У 1954 році Сентіменті перейшов в «Ланероссі». За червоно-білих Лусід грав до 1957 року, провівши за клуб 82 матчі.

Завершив професійну ігрову кар'єру у 1960 році після виступів у туринських клубах «Ченізія» (Торіно) та «Тальмоне Торіно».

Виступи за збірну

Будучи гравцем «Ювентуса», 11 листопада 1945 року Лучидіо дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Швейцарії (4:4).

Одним з пам'ятних матчів стала його гра проти збірної Угорщини 11 травня 1947 року, що завершилася з рахунком 3:2 на користь італійців. Лучидіо був єдиним італійцем з команди, що не грав за «Торіно» в той час^[1].

Усього за національну збірну він провів 9 матчів, пропустивши 21 гол, включаючи одну зустріч на чемпіонаті світу 1950 року у Бразилії проти збірної Швеції, де пропустив 3 голи, через що італійці поступились 2:3 і не змогли вийти з групи^[2].

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри Лучидіо був тренером молодіжних команд «Ченізії» (Торіно) і «Ювентуса», а у сезоні 1970/71 працював осистентом головного тренера «Ювентуса».

Помер 28 листопада 2014 року на 95-му році життя у місті Турин^[3], будучи на той момент найстарішим з усіх живих гравців збірної Італії, а також найстаршим із живих володарів пам'ятної золотої зірки («Шлях до зірок») на новому «Ювентус Стедіум»^[4].

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Примітки

1. Лусидио Сентименти IV. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
2. Статистика на сайті RSSSF.com [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
3. Calcio, è morto Sentimenti IV: fu il primo portiere goleador (італ.). La Repubblica. 28 листопада 2014. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 листопада 2014.
4. Сентименти IV Лучидио. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.