Луїза-Маргарита Лотаринзька

Не плутати з Луїзою Лотаринзькою.

Не плутати з Маргаритою Лотаринзькою.

Луї́за-Маргари́та Лотари́нзька (фр. Louise-Marguerite de Lorraine; 1588, Блуа, Блуа, Франція — 30 квітня 1631, Е, Франція) — дочка Генріха де Гіза і Катерини Клевської, спадкоємиця князівства Шато-Рено.

Луїза-Маргарита Лотаринзька
фр. Louise Marguerite de Lorraine
Народилася	1588[1][2][3]  Блуаський замок, Блуа
Померла	30 квітня 1631(1631-04-30)[4][3]  Е[1]
Поховання	Сен-Жермен-де-Пре (абатство)
Країна	Франція
Діяльність	аристократка, письменниця
Знання мов	французька[4]
Мова творів	французька
Рід	Гізи[1]
Батько	Генріх I де Гіз
Мати	Катерина Клевська[1]
Брати, сестри	Клод де Шеврез[1], Карл I де Гізd[1] і Луї III Лотаринзькийd[1]
У шлюбі з	François de Bourbond і Франсуа де Бассомп'єр
Діти	Marie de Bourbond
Луїза-Маргарита Лотаринзька у Вікісховищі

Життєпис

Її названо на честь хрещених, королеви Луїзи і Маргарити, а виховала бабуся — Анна д'Есте. Таллеман де Рео пише, що Генріх IV готував Луїзу Маргариту собі в дружини, проте справжність цього свідчення обговорюється. Він також пише, що Луїза-Маргарита таємно вийшла заміж за маршала Бассомп'єра і мала від нього позашлюбну дитину. Ці відомості також не мають документального підтвердження.

Достеменно відомо те, що Генріх IV побажав, щоб Луїза-Маргарита стала дружиною його двоюрідного брата, першого принца Конті^[ru]. Весілля зіграно в липні 1605 року в Медонському замку^[en]. Єдина дочка пари прожила всього кілька тижнів. У віці 26 років Луїза-Маргарита овдовіла і вирішила присвятити себе літературній діяльності. Її заступництвом користувалися Франсуа де Малерб та інші світочі французької словесності.

Як довірена фрейліна королеви Марії Медичі, вона була в курсі всіх палацових інтриг і переказувала їх у своїх романах, де реальні персоналії прозоро зашифровані іменами, почерпнутими з класичної античності. Її твір «Любовні пригоди великого Алькандра» згодом перевидавали під заголовком «Любовні пригоди Генріха IV» з «ключем» до реальних прообразів тих чи інших героїв.

Близькість Луїзи-Маргарити до королеви-вдови накликала на неї ненависть кардинала Рішельє, який, тріумфуючи після «дня обдурених», домігся її опали і заслання в приморську садибу Е; там вона померла 2 місяці по тому. Раніше він змусив Луїзу-Маргариту продати в казну прикордонний маєток Шато-Рено, де вона величала себе государинею і карбувала власну монету.

Література

• Jean Baptiste Joseph Boulliot: Biographie ardennaise. Ou Histoire des Ardennais qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs vertus ou leurs erreurs. Band 2. Eigenverlag, Paris 1830, S. 147—149 (онлайн [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]).
• Hilarion de Coste: Les Éloges et les vies des reynes, des princesses, et des dames illustres en pieté, en courage & en doctrine, qui ont fleury de nostre temps, & du temps de nos peres. Band 2. Cramoisy, Paris 1647.
• Jean Chrétien Ferdinand Hoefer: Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu’à nos jours, avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. Band 11. Firmin Didot, Paris 1856, S. 663—665 (онлайн).

Родовід