Катерина Клевська

Не плутати з Катериною Клевською, герцогинею Гельдернською.

Катери́на Кле́вська (Catherine de Clèves; 1548, невідомо або Париж, Французьке королівство — 1633, Париж, Французьке королівство) — середня дочка Франсуа Клевсько-Неверського^[ru], сестра Генрієтти і Марії Клевських, двоюрідна сестра Генріха Наваррського, спадкоємиця князівства Шато-Рено, графство Бофор і Е.

Катерина Клевська фр. Catherine de Clèves
Народження:	1548[1]  невідомо або Париж, Французьке королівство
Смерть:	11 травня 1633(1633-05-11)[2]  Париж, Французьке королівство[3]
Країна:	Франція
Рід:	Ламаркиd
Батько:	Francis I, Duke of Neversd
Мати:	Маргарита Вандомська
Шлюб:	Генріх I де Гіз[3] і Antoine de Croy, Prince de Pociend
Діти:	Карл I де Гізd[3], Луї III Лотаринзькийd[3], Клод де Шеврез[3], Луїза-Маргарита Лотаринзька[3], Charles de Guised[4], Henri de Guised[4], François de Guised[4], Catherine de Guised[4], François de Guised[4], Marie de Guised[4], Catherine de Guised[4], Renee de Guised[4], Christine de Guised[4] і Jeanne de Guised[4]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Її першим чоловіком (1560) був принц де Порсьєн^[ru] із роду де Крой^[en]. По його смерті ще вельми юна Катерина три роки носила жалобу, після чого вступила в повторний шлюб із главою могутнього клану Гізів — Генріхом Міченим.

Хоча Катерина народила Гізу 14 дітей і незмінно зберігала вірність Католицькій партії, в історію увійшов її любовний зв'язок з королівським міньйоном Сен-Мегреном. Герцог де Гіз застав дружину, коли вона писала листа Сен-Мегрену. Тої ж ночі кривдника вбито на виході з Лувру, як припускають, за наказом іншого Гіза, герцога де Маєна^[ru]. Ці події лягли в основу п'єси А. Дюма «Генріх III і його двір».

Після вбивства чоловіка і навернення Генріха Наваррського в католицтво Катерина Клевська зробила все можливе для примирення своїх синів з Бурбонами, чим забезпечила їм блискучу кар'єру при новому царюванні. Один з її синів став архієпископом Реймським. Відтепер життя Катерини Клевської було присвячене турботам про дітей, і в першу чергу про улюблену дочку Луїзу-Маргариту.

Оскільки Луїза-Маргарита була відданою подругою королеви Марії Медичі, після загибелі Генріха IV стара герцогиня де Гіз зберігала почесне місце в свиті королеви-матері, заохочувала всі інтриги проти кардинала Рішельє і разом з нею була віддалена в Блуа. Після «дня обдурених» і смерті дочки поїхала в новозбудований палац в Е, де померла у віці 85 років. Свою другу спадкову вотчину, Бофор, Катерина продала королівській фаворитці Габріель д'Естре. Поховано її в Е біля її знаменитого чоловіка.

Діти

• Шарль I (2 серпня 1571 — 30 вересня 1640), 4-й герцог де Гіз.
• Генріх (1572—1574).
• Катерина (1573—1573).
• Луї (22 січня 1575 — 21 червня 1621), кардинал де Гіз, архієпископ Реймський.
• Карл (1576—1576).
• Марія (1577—1582).
• Клод (1578 — 24 січня 1657), герцог де Шеврез, чоловік герцогині де Шеврез (грудень 1600 — 12 серпня 1679).
• Катерина (1579 — червень 1579).
• Христина (1580—1580).
• Франсуа (1581—1582).
• Рене (1585—1626).
• Жанна (1586—1638).
• Луїза Маргарита (1588—1631), перший чоловік (від 1605) — принц Франсуа де Бурбон-Конті (19 серпня 1558 — 3 серпня 1614); другий чоловік (таємний шлюб) — Франсуа де Бассомп'єр (12 квітня 1579 — 12 жовтня 1646), маршал Франції.
• Франсуа Олександр (1589—1614).

Родовід

Див. також

• Список графів д'Е^[ru]