Луї Ніколя Даву

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даву.

Луї́ Ніколя́ Даву́ (фр. Louis Nicolas Davout чи D'Avout, Davoust, 10 травня 1770 — 1 червня 1823) — полководець наполеонівських війн, герцог Ауерштедтський, князь Екмюльський (фр. duc d'Auerstaedt, prince d'Eckmühl), маршал Франції. Мав прізвисько «залізний маршал». Був єдиним наполеонівським маршалом, який не програв до 1815 жодної битви.

Луї Ніколя Даву
Народився	10 травня 1770(1770-05-10)[1][2][…]  Анну
Помер	1 червня 1823(1823-06-01)[1][3][…] (53 роки)  Париж[4]  ·туберкульоз
Поховання	Grave of Louis Nicolas Davoutd
Країна	Франція
Діяльність	політик, офіцер, воєначальник, маршал
Галузь	військова справа[5]
Знання мов	французька[1][5]
Учасник	Революційні війни і Наполеонівські війни
Роки активності	з 1788
Титул	герцог
Посада	Mayor of Savigny-sur-Orged, Воєнний міністр Франціїd і пер Франції[d]
Військове звання	Маршал Імперії[d] і генерал[5]
Батько	Jean-François d'Avoutd
Мати	Françoise-Adélaïde Minard de Velarsd
Родичі	Adalbert de Beaumontd
Брати, сестри	Louis Alexandre Davoutd
У шлюбі з	Aimée Davoutd
Діти	Adélaïde-Louise d'Eckmühl de Blocquevilled, Joséphine Davout d'Auerstaedtd, Napoléon-Louis Davoutd і Adèle Napoléonie Davout d'Eckmühld
Автограф
Нагороди	Маршал Імперії[d] (19 травня 1804) маршал Франції Імена, нанесені на Тріумфальну арку Godfather promotion of Special Military School of Saint-Cyrd Knight Grand Cordon of the Order of Christd (1810)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Виховувався в Брієнській військовій школі разом з Наполеоном; командував батальйоном під начальством Дюмур'є, брав участь у походах 1793–1795. Коли Дюмур'є зрадив республіканському правлінню, став першим, хто намагався заарештувати опального генерала.

Під час єгипетської експедиції багато в чому завдяки йому була здобута перемога під Абукіром.

У 1805 став маршалом та брав участь як в Ульмській операції, так і у битві під Аустерліцем, де його третій корпус витримав головний удар російсько-пруських військ.

У 1806 корпус в 26 000 під проводом Даву завдав нищівної поразки вдвічі чисельнішій армії герцога Брауншвейзького під Ауерштедтом, внаслідок чого він отримав герцогський титул.

У 1809 сприяв поразці австрійців при Екмюлі та Ваграмі, внаслідок чого отримав князівський титул.

У 1812, вже як командувач першого корпусу Великої Армії, був поранений у Бородинській битві; в 1813, після битви під Лейпцигом, замкнувся в Гамбурзі і здав його лише після повалення Наполеона.

Під час першої реставрації залишався без роботи; після повернення Наполеона з острова Ельби був призначений військовим міністром і командував військами біля Парижа, який віддав союзникам після битви при Ватерлоо лише за умови повної амністії для офіцерів, що під час «Ста днів» перейшли на бік Наполеона. В разі ненадання таких гарантій Даву обіцяв піти з армією за Сену і продовжити супротив. Одначе, як показав час, не зважаючи на обіцянки союзників, умова амністії виконана не була.

У період «білого терору» на судовому процесі проти маршала Нея, що завершився смертним вироком останньому, Даву був одним з небагатьох, хто без коливань став на захист маршала. Сам герцог Ауерштедтський не опинився на лаві підсудних з двох причин — через свою популярність у народі та через те, що виявився єдиним маршалом, котрий не приніс присяги королю Людовику XVIII, зберігши вірність Наполеонові, завдяки чому й уник обвинувачень у державній зраді.

У 1818 прийнятий при дворі Людовика XVIII, а в 1819 його було піднесено до звання пера Франції.

Помер 1 червня 1823 від туберкульозу легенів.

Відгуки сучасників

«Це один з найбільш славних та чистих героїв Франції»

Наполеон

«Видатна людина, яку поки що не оцінено гідно»

Стендаль