Львов Михайло Давидович

Миха́йло Дави́дович Львов (* 22 грудня 1916 (4 січня 1917)(19170104), село Насібаш, тепер Салаватського району Башкортостану — † 25 січня 1988, Москва) — російський поет.

Львов Михайло Давидович
Народився	4 січня 1917(1917-01-04)  Насібаш, Салаватський район
Помер	25 січня 1988(1988-01-25) (71 рік)  Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	поет, перекладач, письменник
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Львов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Львов Михайло.

Біографія

Справжнє прізвище Львов-Маліков. За національністю татарин. Народився в сім'ї сільських учителів.

1931 року закінчив семирічку в Златоусті, 1934 року — педагогічний технікум у Міасі. У 1934–1935 роках навчався в педагогічному інституті в Уфі.

Від 1935 року працював на Челябінському тракторному заводі в редакції газети «Наш трактор», на заводі імені Орджонікідзе, на ТЕЦ, в обласному радіокомітеті.

1940 року в Челябінську побачила світ перша збірка віршів «Час» («Время»). 1941 року закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві.

У роки війни працював на військових будовах Уралу, пішов на фронт у складі Уральського добровольчого танкового корпусу. Брав участь у визволенні України. Зокрема, визволяв місто Кам'янець-Подільський, села нинішнього Кам'янець-Подільського району. Відобразив події тих днів у віршах «Я жив», «Каменец-Подольский» (обидва — 1944), маленькій поемі «Дорога» (1944).

Був секретарем правління Московської письменницької організації, заступником головного редактора журналу «Новый мир».

Нагороди

Ордени: Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани».

Заслужений працівник культури Татарської АРСР, Казахської РСР, ПНР.