Овчинникова Люсьєна Іванівна

Люсьє́на Іва́нівна Овчи́нникова (1931—1999) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1973).

Люсьєна Овчинникова
рос. Овчинникова Люсьена Ивановна
Ім'я при народженні	Люсьєна Іванівна Овчинникова
Народилася	10 вересня 1931(1931-09-10) Олевськ, УРСР, СРСР
Померла	8 січня 1999(1999-01-08) (67 років) Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1955)
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Ашгабатський державний російський драматичний театр імені Олександра Пушкінаd і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1955—1997
Чоловік	актор Валентин Козлов
IMDb	ID 0653781
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овчинникова.

Зовнішні зображення
	Актриса Люсьєна Овчинникова)

Життєпис

Народилася 10 вересня 1931 р. в м. Олевськ (УСРР) в родині прикордонника. Закінчила акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (1955, курс народного артиста РРФСР Григорія Конського).

У різні роки працювала в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського, Московському літературно-драматичному театрі Всеросійського театрального товариства (ВТТ), в Державному російському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна (м. Ашхабад) та в Державному театрі кіноактора в Москві.

Дебютувала в кінематографі в картині режисера Л. Куліджанова «Батьківський дім» (1959). Знімалась у кінофільмах провідних радянських режисерів — Сергія Герасимова, Михайла Ромма, Олексія Германа, Петра Тодоровського, Олександра Мітти, Віталія Мельникова, Ролана Бикова, Олександра Прошкіна, Іллі Фреза, Володимира Грамматикова та ін. Втілювала на екрані привабливий образ простої жінки-трудівниці з народу. Добре співала.

Популярність і любов глядача принесли ролі в картинах «Дівчата» (1961) і «Мама вийшла заміж» (1969).

Грала у стрічках кіностудії ім. О. Довженка та Одеської кіностудії: «Повість про Пташкіна» (1964, реж. Б. Крижанівський), «Вірність» (1965), «Віра, Надія, Любов» (1972, реж. І. Шмарук), «Увімкніть північне сяйво» (1972), «Любі мої» (1975), «Камертон» (1979, реж. В. Новак), «Трень-брень» (1994, реж. Р. Василевський).

Працювала на озвучуванні мультфільмів: «Мауглі. Ракша» (1967), «Мауглі. Повернення до людей» (1971), «Фока — на всі руки дока» (1972), «Дитинство Ратибора» (1973), «Мауглі» (1973), «Персей» (1973), «Скарби затонулих кораблів» (1973), «Лисиця і ведмідь» (1975), «Остання пелюстка» (1977).

Померла 8 січня 1999 року у віці 67 років у Москві, переживши свого чоловіка, актора Валентина Козлова всього на чотири місяці. Причиною смерті стала тромбоемболія. 12 січня тіло актриси було кремовано, а урну з прахом поховано в колумбарії Введенського кладовища; у 2021 році її було перепоховано в родинній могилі на тому самому кладовищі (ділянка № 3).

Пам'ять

Життю і творчості актриси присвячені: глава 55 документально-біографічного циклу передач Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» і документальний фільм «Люсьєна Овчинникова. Життя в очікуванні любові» (2008, Останкіно).

Фільмографія

Зіграла близько 60 ролей в кінофільмах, серед яких:

• «Батьківський дім» (1959)
• «Різнобарвні камінці» (1960)
• «Дівоча весна» (1960)
• «Дівчата» (1961, Катя)
• «Дев'ять днів одного року» (1962, Нюра, молодша сестра Гусєва)
• «Ранкові поїзди» (1963, Інна)
• «Легке життя» (1964, Маша, випускниця з дитиною)
• «Повість про Пташкіна» (1964, Феня)
• «На завтрашній вулиці» (1965, Насти)
• «Дзвонять, відкрийте двері» (1965, Нечаєва, мати Тані)
• «Вірність» (1965, удова)
• «Жінки» (1966)
• «Журналіст» (1966, Тамара, подруга Шури)
• «Сильні духом» (1967)
• «Мама вийшла заміж» (1969, Зіна Голубєва)
• «Білий флюгер» (1969, Варвара Дорохова)
• «Телеграма» (1971)
• «Віра, Надія, Любов» (1972)
• «Увімкніть північне сяйво» (1972, Марія Петрівна)
• «Велика перерва» (1973, Валя, наречена, пізніше дружина Петрикіна)
• «Велика космічна подорож» (1974, мати Дружиніна)
• «Любі мої» (1975, Шура Петрова)
• «Таке коротке довге життя» (1975)
• «Ольга Сергіївна» (1975)
• «Це ми не проходили» (1975, Поліна Сергіївна, мати Мили)
• «Колискова для чоловіків» (1976, Клавдія Іванівна)
• «Двадцять днів без війни» (1976, Ксенія Сергіївна, колишня дружина Лопатіна (озвучує Наталя Гундарєва)
• «Люся» (1977)
• «І знову Аніскін» (1978)
• «Камертон» (1979, Марія Федорівна, мама Ганушкіна)
• «Пливуть моржі» (1980)
• «Побачення з молодістю» (1982)
• «Приступити до ліквідації» (1983)
• «Пробудження» (1983, Валентина Воропаєва)
• «Валентин і Валентина» (1985, Рита)
• «Джигіт завжди джигіт» (1985, Анна Петрівна, головлікар профілакторію)
• «Твій брат — мій брат» (1986, Катерина Антонівна, дружина лікаря)
• «Жінки, яким пощастило» (1989)
• «Казка про купецьку дочку і таємничу квітку» (1991)
• «Тринь-бринь» (1994)
• «Ніч жовтого бика» (1997, Туркменія) та інші…

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.303;
• Раззаков Ф. Досьє на звезд: Их любят, о них говорят. М., 1999. — С.680—683.

Посилання

• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
• Фільмографія на animator.ru(рос.)
• Енциклопедія вітчизняного кіно: Люсьєна Овчинникова(рос.)
• Людмила Грабенко. «Бульвар Гордона»: «В 90-е годы звезда „Девчат“ Люсьена Овчинникова так нуждалась, что ездила выступать за кусок хлеба — с ней расплачивались продуктами, а в последний путь ее провожало всего несколько человек» (08.09.2011)(рос.)