Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ліберальний консерватизм
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ліберальний консерватизм — політична ідеологія, що поєднує консервативну політику з ліберальними позиціями, особливо з економічних, соціальних та етичних питань.[1]
Ліберальний консерватизм включає класичний ліберальний погляд на мінімальне втручання уряду в економіку, згідно з яким люди повинні вільно брати участь у ринку та створювати матеріальні блага без втручання уряду. Однак ліберальний консерватизм також стверджує, що люди не можуть повністю залежати від того, щоб діяти відповідально в інших сферах життя, тому ліберальні консерватори вважають, що для забезпечення правопорядку необхідна сильна держава, а соціальні інститути необхідні для розвитку почуття обов'язку і відповідальність перед нацією. Вони також підтримують громадянські свободи, а також деякі соціально-консервативні позиції. У Європі, ліберальний консерватизм — основна форма сучасного консерватизму та правоцентристської політики.
Remove ads
Термінологія і характеристика
Узагальнити
Перспектива
І «консерватизм», і «лібералізм» протягом століть мали різне значення. Термін «ліберальний консерватизм» вживається досить по-різному. Зазвичай він протиставляється «аристократичному консерватизму», який розглядає принцип рівності як щось, що не суперечить людській природі і натомість підкреслює ідею природної нерівності. Оскільки консерватори в демократичних країнах прийняли типові ліберальні інститути, такі як верховенство права, приватна власність, ринкова економіка та конституційний представник уряду, ліберальний елемент ліберального консерватизму став консенсусом серед консерваторів. У деяких країнах (наприклад, у Великій Британії та США) термін «ліберальний консерватизм» розуміється просто як «консерватизм».[2]
Тим не менш, у США консерватори часто поєднують економічний індивідуалізм класичних лібералів з берканською формою консерватизму, що підкреслює природні нерівності між людьми, ірраціональність поведінки людини як основу людського потягу до порядку та стабільності та відмови від природного права в якості основи для уряду. Однак, з іншого погляду, американський консерватизм («гібрид консерватизму та класичного лібералізму») прийняв три принципи берканського консерватизму, а саме: недовіра до влади держави, перевага свободи над рівністю та патріотизм, відкинувши три інших принципи, а саме лояльність до традиційних інституцій ієрархії, скептицизм щодо прогресу та елітарність.[3] Отже, у США термін «ліберальний консерватизм» не використовується. Американський «сучасний лібералізм» сильно відрізняється від європейського лібералізму і займає лівоцентристський політичний спектр, тоді як соціал-демократія становить значну частину лівих центрів.
В свою чергу, в застосуванні ліберальних принципів і принципів вільного ринку європейські ліберальні консерватори чітко відрізняються від тих, хто дотримується національних консервативних, повністю соціал-консервативних або правих принципів.
Remove ads
Ліберально-консервативні партії
Албанія: Демократична партія Албанії[4]
Аргентина: Союз демократичних центристів, Республіканська пропозиція
Австралія: Коаліція (Ліберальна партія Австралії,[5] Ліберальна національна партія Квінсленда, Аграрна ліберальна партія, Національна партія Австралії)
Австрія: Австрійська народна партія[6]
Білорусь: Об'єднана громадянська партія[7]
Бельгія: Новий фламандський альянс
Бразилія: Демократи[8]
Болгарія: Союз демократичних сил[9]
Велика Британія: Консервативна партія
Канада: Консервативна партія Канади, Саскачеванська партія
Кіпр: Демократичне об'єднання
Чехія: Громадянська демократична партія,[10][11] TOP 09,[12][13]
Данія: Консервативна народна партія
Естонія: Вітчизна, Партія реформ Естонії[14]
Фінляндія: Національна коаліція[15]
Франція: Республіканці, Union of Democrats and Independents, Agir
Грузія: Єдиний національний рух, Європейська Грузія
Німеччина: Християнсько-демократичний союз, Християнсько-соціальний союз
Греція: Нова демократія[16]
Ірландія: Фіанна Файл, Фіне Гел[17]
Ізраїль: Лікуд
Італія: Вперед, Італія
Японія: Liberal Democratic Party[18][19]
Латвія: Єдність
Ліван: Національний блок
Литва: Союз Вітчизни[20]
Мальта: Націоналістична партія
Молдова: Ліберально-демократична партія Молдови
Монако: Рух за зміни[11]
Нідерланди: Християнсько-демократичний заклик, Народна партія за свободу і демократію[21][22][23]
Норвегія: Консервативна партія
Польща: Громадянська платформа,[11][24] Порозуміння
Португалія: Соціал-демократична партія[25]
Румунія: Національна ліберальна партія
Росія: Громадянська платформа[26]
Сербія: Сербська прогресивна партія
Словаччина: Звичайні люди та незалежні особистості, Міст[27]
Словенія: Словенська демократична партія[28]
Іспанія: Народна партія[29][30],
Швеція: Помірна коаліційна партія[31][32]
Швейцарія: Консервативно-демократична партія Швейцарії
Хорватія: Хорватська демократична співдружність
США: Республіканська партія
Туреччина: Добра партія
Україна: Європейська солідарність, Об'єднання «Самопоміч»
Remove ads
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads