Макаров Володимир Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаров.

Володимир Васильович Макаров (нар. 9 березня 1947, Душанбе — пом. 11 серпня 1979, Дніпродзержинськ) — таджицький радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР (1969). Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1974).

Володимир Макаров
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Васильович Макаров
Народження	9 березня 1947(1947-03-09)
	Душанбе, Таджицька РСР
Смерть	11 серпня 1979(1979-08-11) (32 роки)
	Дніпродзержинськ, Українська РСР
Зріст	174
Вага	71
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1965	«Енергетик»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1966–1969 «Енергетик» (Душанбе) 133 (23) 1970–1973 «Памір» (Душанбе) 144 (26) 1974–1976 «Чорноморець» (Одеса) 68 (20) 1977 «Памір» (Душанбе) 73 (13) 1978–1979 «Пахтакор» (Ташкент) 42 ( 5)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 7 листопада 2016.

Загинув в авіакатастрофі в складі ташкентського «Пахтакору» (1979).

Біографія

Володимир Макаров народився 9 березня 1947 року в Душанбе. Почав грати в футбол в 1957 році. Перший тренер — М. Г. Потапов.

В поле зору тренерів одеського «Чорноморця» Макаров потрапив в 1973 році: не залишилися непоміченими в Одесі його бомбардирські подвиги в першоліговому «Памірі». І вже в своєму дебютному, 1974 році, він сповна виправдав високу довіру тренерського штабу Ахмеда Алєскерова, забивши 13 голів в 30 матчах, ставши таким чином найкращим бомбардиром одеської команди в найуспішному для неї сезоні в радянському футболі. При цьому багато голів новачка виявилися переможними («Пахтакор» — 1:0^[1], «Зоря» — 2:1^[2], «Карпати» — 2:0^[3], «Торпедо» М — 1:0^[4], «Шахтар» — 1:0^[5]), ще два допомогли здобути результативні нічиї («Кайрат» — 3:3^[6], «Дніпро» — 1:1^[7]), отже, його внесок в «бронзу» чемпіонату СРСР, здобуту одеситами, дуже великий. Не дивно, що за підсумками року Макаров увійшов до символічної збірної дебютантів вищої ліги СРСР (приз журналу «Зміна») і потрапив до списку 33 кращих футболістів України (№ 2 серед лівих півзахисників).

Наступні сезони в складі «моряків» Макаров провів вже не так успішно, але на те були свої причини. Всього 7 м'ячів за два роки змусили тренерів «Чорноморця» розлучитися з Володимиром.

У «Пахтакорі» Макаров був найдосвідченішим футболістом. У середній лінії ташкентською команди він досить швидко знайшов спільну мову з партнерами і вдало провів більшість ігор сезону 1978 року, по ходу якого забив в чемпіонаті п'ять м'ячів.

У сезоні 1979 року голів Макаров забити не встиг. Відігравши 14 матчів і відправившись на 15-ий в Мінськ, 11 серпня 1979 року він загинув у авіакатастрофі над Дніпродзержинськом.

Володимир Макаров разом з іншими членами футбольного клубу «Пахтакор» був похований в Ташкенті на Боткінському цвинтарі.

У 2001 році Макаров увійшов до числа найкращих футболістів Одеси ХХ століття та символічної збірної «Чорноморця» всіх часів.

Досягнення

• Чемпіонат СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1974

• У списку кращих футболістів УРСР: 1974

• Один з володарів призу «Найкращі дебютанти сезону»: 1974

Література

• Усатюк Ю. І. «Відлиті в бронзі». — Одеса: ВМВ, 2014. — с. 368., іл. ISBN 978-966-413-496-2