Маковський Василь

Василь Маковський (вересень 1872, Бережани — після 1944) — український галицький правник, громадський діяч, урядник ЗУНР. Заступник повітового комісара в Перемишлянах у часи ЗУНР. Доктор права.^[1]

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маковський.

д-р Василь Маковський
Народився	вересень 1872 Бережани
Помер	невідомо
Громадянство	ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	правник, громадський діяч, урядовець ЗУНР
Знання мов	українська, німецька і польська
Посада	заступник повітового комісара
Конфесія	УГКЦ

Життєпис

Народився у вересні 1872 року в м. Бережанах (нині Тернопільська область, Україна).

Навчався в гімназіях (Бережани, Львів), Львівській духовній семінарії. Право і торгову справу вивчав у Відні й Римі.

У 1895—1914, 1920—1930-х роках працював у Бучачі. До першої світової — директор товариства «Праця», діяльний в українських товариствах^[2] «Просвіта», «Сокіл» (член Старшини^[1]). Після воєн — нотаріяльний субститут (заступник нотаріуса).^[1]

Влітку 1914-го відпочивав в Одесі. З величезними труднощами через нейтральну Румунію повернувся додому перед початком війни.^[3] Під час першої світової — в'язень цюпи «Діброва» у Станиславові (перед триманням у цюпі в нього відібрали золотий годинник, гроші, документи, валізу з речами, носову хустинку), концтабору «Талергоф».

Про його звільнення клопотав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, 12 листопада 1914 року Василь Маковський вийшов на волю.^[4]

Від 1933 року — війт містечка Печеніжина.^[2]

1944 року заарештований НКВД, подальша доля невідома.^[5]

Автор книги «Талєргоф. Спогади і документи» (Львів, 1934).