Малахова Тетяна Германівна

Тетяна Германівна Малахова (нар. 24 серпня 1963, Надеждине, Красноградський район, Харківська область, УРСР, СРСР) — українська сценаристка кіно та телебачення, дитяча поетеса, член Національної спілки журналістів України^[1], авторка відомого вірша «Здравствуй, мальчик за серым щитом»^[2][3].

Тетяна Малахова
Народилася	24 серпня 1963(1963-08-24) (62 роки)  Надеждине, Сахновщинський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	поетеса, сценаристка
Alma mater	ДонНУ
Членство	Національна спілка журналістів України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малахова.

Життєпис

Народилась 24 серпня 1963 року в селі Надеждине Красноградського району. Батько Тетяна Малахової росіянин, з Уралу^[4]. Ще у дитинстві разом з батьками переїхала у Горлівку^[5].

Закінчила філологічний факультет Донецького державного університету. Працювала вчителькою російської мови. Згодом працювала на телебаченні головним редактором дитячих програм у Київ. У 1998 році для Вєрки Сердючки написала близько 10 мініатюр.

У 2005 році переїхала в Росію у Москву. Працювала на «Мосфільмі», була сценаристкою фільмів та телесеріалів, писала для Євгена Петросяна.

2012 року Тетяна Малахова повернулася в Україну, мешкає у Києві^[6].

Під час Революції Гідності була активною учасницею Євромайдану в Києві.

Після початку військової агресії Росії проти України почала спілкуватися виключно українською мовою:

Коли я була в АТО, до мене підійшов хлопець і каже: «пані Тетяно, дуже люблю ваші вірші, але маю прохання — розмовляйте українською мовою». Я тоді була ще «какая разница» і кажу: «какая разница, главное, что все любим Украину». Та він відповів: «коли я був у полоні, як над нами знущалися! І мої кати розмовляли російською. Тож після звільнення з катівні я не сказав більше ні слова російською». Після цього прохання я поступово почала вчити українську мову і розмовляти нею. Допомогла ще й донька, бо спілкується винятково українською мовою і заборонила з внуками говорити російською, щоб не зросійщувати їх.[7]

Нас винищують кулі, вбиває перо Зайшлим словом стріляють гармати… Це стокгольмський мовний синдром — Розмовляти мовою ката.[8]

На президентських виборах 2019 року підтримала Руслана Кошулинського^[9].

Творчий доробок

Сценаристка

• 2020 — «Мене звуть Саша»^[10]
• 2018 — «Вище тільки кохання»^[11]
• 2016 — «Друге життя»
• 2012 — «Черговий ангел-2»
• 2010-2011 — «Інститут шляхетних дівчат»
• 2009-2010 — «Кармеліта. Циганська пристрасть»
• 2008-2010 — «Ранетки»
• 2007-2009 — «Вогонь кохання»
• 2007 — «Своя команда»
• 2007 — «Білка в колесі»