Малютка (ПТКР)

Протита́нковий керо́ваний раке́тний ко́мплекс «Малю́тка» — радянський протитанковий ракетний комплекс 9К11 (9М14) (за класифікацією НАТО — AT-3 Sagger) з ручним керуванням по лінії візування та дротовим наведенням, призначений для боротьби з броньованими цілями, руйнування укриттів і знищення вогневих засобів і точок противника. Це був перший переносний протитанковий керований ракетний комплекс Радянського Союзу і, ймовірно, наймасовіший ПТРК усіх часів — пік виробництва в СРСР становив 25 000 ракет на рік протягом 1960-х і 1970-х років. Випускався до 1984 року, вироблено понад 300 000 штук. Крім того, копії ракети виготовлялися під різними назвами щонайменше шістьма країнами. ПТКР був розроблений у КБМ (м. Коломна) в 1960 році. Головний конструктор — С. П. Непобедимий. 16 вересня 1963 року протитанковий ракетний комплекс прийнятий на озброєння Радянської армії.

9К11 «Малютка» AT-3 Sagger
Ракета комплексу 9М14
Тип	ПТРК
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1963— по т.ч.
Оператори	див. Оператори
Війни	Війна у В'єтнамі Громадянська війна в Камбоджі Війна Судного дня Війна в Західній Сахарі Громадянська війна в Ефіопії Громадянська війна в Лівані Ірано-іракська війна Війна в Перській затоці Війна Хорватії за незалежність Перша російсько-чеченська війна Косовська війна Ліванська війна Друга російсько-чеченська війна Перша громадянська війна в Лівії Громадянська війна в Іраку Війна в Іраку Громадянська війна в Ємені Інтервенція Саудівської Аравії та її союзників у Ємен Конфлікт хуситів та Саудівської Аравії Збройний конфлікт у Тиграї Війна між Ізраїлем та ХАМАСом
Історія виробництва
Розробник	Непобєдімий С. П. Конструкторське бюро машинобудування, м. Коломна
Розроблено	1960-1962
Вартість одиниці	$10 500 (2019)
Виготовлення	1962-1984
Варіанти	9К14М «Малютка» 9К14П «Малютка-П»
Характеристики
Вага	10,9 кг (9M14M) 11,4 кг (9M14P1) 12,5 кг («Малютка»-2) ~12 кг («Малютка»-2F)
Довжина	860 мм
Обслуга	3
Калібр	125 мм
Дія	Бронепробивність: під кутом 0 ° — 400 мм під кутом 60 ° — 200 мм
Дульна швидкість	120 м/с
Дальність вогню
Ефективна	500 — 3000 м
Система живлення	дротове
Приціл	оптичний
Боєголовка	кумулятивна
Вага боєголовки	2,6 кг (9M14M, 9M14P1) 3,5 кг («Малютка»-2, «Малютка»-2F)
Розмах крил	393 мм
Точність	0,7
Малютка (ПТКР) у Вікісховищі

Бойова машина 9П110 комплексу 9К14

ПТКР «Малютка» — основна протитанкова зброя бойових машин піхоти та десанту

Хоча їх замінили більш досконалі протитанкові керовані ракети, «Малютка» та її варіанти широко використовувалися майже в кожному регіональному конфлікті з 1960-х років і досі зберігаються у великих запасах, а іноді й донині використовуються недержавними користувачами, такими як «Хезболла».

Історія створення

У 1960 році Коломенським КБ машинобудування під керівництвом головного конструктора С. М. Непобєдімого розробили перший у Радянському Союзі переносний ракетний комплекс 9К11, оснащений протитанковою керованою ракетою (ПТКР) 9М14. Крім того, конструктори КБМ представили створений в ініціативному порядку макетний зразок бойової машини 9П110, що складалася із зазначеного комплексу, встановленого на шасі БРДМ-1. У 1961 році пройшли випробування цих зразків з пусками ракет, а 16 вересня 1963 року ПТКР 9М14 «Малютка» (Індекс ГРАУ — комплекс 9К11, ракета 9М14) на озброєння був прийнятий у двох варіантах: переносна ракетна установка 9К11 и самохідна 9П110^[1].

Надалі ракету модернізували із присвоєнням індексу 9М14М (комплекс 9К14М). У 1968 році під цей комплекс було розроблено нову бойову машину 9П122 на базовій машині ГАЗ-41-02. Комплекс увійшов до складу озброєння бойової машини піхоти БМП-1. Боєкомплект БМП-1 становив 4 ПТКР, які вручну встановлювалися на напрямну, закріплену над стволом 73-мм гладкоствольної гармати. Наведення забезпечувалося апаратурою 9С420. Пізніше аналогічне озброєння отримала й бойова машина десанту БМД-1, але боєкомплект складав лише три ракети^[1].

У 1969 році завершилася розробка напівавтоматичного варіанта комплексу — 9К14П «Малютка-П». Вага власне ракети, що отримала назву 9М14П, зросла до 11,4 кг. Спеціально для нового комплексу було створено бойову машину 9П133 на шасі БРДМ-2. Нова ракета 9М14П могла застосовуватися й у складі переносного комплексу 9К11, але у колишньому, ручному режимі наведення. Наземна апаратура напівавтоматичного комплексу виявилася громіздкою, що виключило її застосування в переносному комплексі.

Ще в 1963 році розпочалися тести з розміщення шести «Малюток» на гелікоптері Мі-1У. У 1974 році був створений і надалі випускався для постачання на експорт вертоліт Мі-8ТБК, який відрізнявся від Мі-8ТВ встановленням шести «Малюток» замість чотирьох «Фаланг». Виробництво вертольотів Мі-2 було передано до Польщі, де було розроблено низку модифікацій Мі-2, у тому числі створеного у 1979 році Mi-2URP, озброєного чотирма «Малютками».

Опис ПТКР

ПТРК 9К11 «Малютка» став першим переносним комплексом, що надійшов на озброєння Радянської армії. Бойова обслуга комплексу складалася з 3 осіб^[2].

Спочатку ракета 9М14 застосовувалася виключно у складі переносного протитанкового комплексу 9К11. Його призначення — ураження танків, легких польових укріплень та вогневих точок супротивника на відстані від 500 до 3000 метрів^[3].

До складу переносного комплексу входили:

• пульт керування 9С415
• монокулярний візир 9Ш16 з восьмиразовим збільшенням
• протитанкова ракета 9М14
• валіза-ранець (пускова установка) 9П111

Ракета 9М14 з відстикованою бойовою частиною 9Н110 розміщувалася у валізі-ранці, яка використовувалася як пускова установка^[3].

ПТРК складався з трьох в'юків:

• в'юк № 1 містив апаратуру наведення (вага 12,5 кг)
• в'юки № 2 і № 3 — валізи-ранці 9П111 з ракетою та пусковим пристроєм (вага кожного 18,1 кг)

До складу розрахунку входять три особи: командир, який є старшим оператором (в'юк № 1) і відповідає за перенесення обладнання управління, та два оператори (в'юки № 2 та № 3), які переносять ранцеві контейнери з ракетами, пусковими установками та кабелями^[3].

На вогневій позиції командир обслуги визначав сектор обстрілу, оператори збирали ракету та встановлювали кришку ранця на землю чи сніг. Потім з'єднували пускову установку з кришкою портфеля і наводили її у визначеному напрямку. Коли ціль була виявлена, візир наводився на силует танка і оператор натискав кнопку «Пуск». Повертаючи ручку на пульті управління, оператор утримував ракету (трасер) у межах силуету танка.

Пускові установки могли розташовуватися на вогневій позиції з відривом до 15 метрів від пульта управління^[3].

Солдати Армії оборони Ізраїлю оглядають захоплену пускову установку 9М14. 17 лютого 1974

Ракети ЮНА «Малютка» на позиції прямо навпроти Дубровника в грудні 1991 року.

Історія застосування

23 квітня 1972 року нещодавно сформований 20-й танковий полк Армії Республіки В'єтнам атакував підрозділ Народної армії В'єтнаму, який вперше застосував «Малютку». 20-й був єдиним південнов'єтнамським бронетанковим підрозділом, оснащеним танком M48 Patton. Під час першого застосування «Малютки» було знищено один танк M48A3 та один БТР M113, а другий ACAV зазнав пошкоджень.

Під час битви за Контум північно-в'єтнамські війська застосували 33 ракети, 32 досягли цілей, знищивши чотири танки, дві гаубиці, шість бункерів та сім інших цілей. У битві за Коа В'єт наступного року північно-в'єтнамські війська чинили запеклий опір атаці, знищивши 26 M48 та M113 ракетами 9M14.

В'єтнам стверджує, що протягом всієї війни навідник Народної армії В'єтнаму Дао Ван Тьєн випустив 134 ракети та влучив у ціль 130 разів, знищивши 23 танки та БТРи, 12 гаубиць, 27 бункерів та 17 інших цілей.

Оператори

Сучасні оператори

Оператори ПТРК Малютка. Червоним кольором позначені колишні оператори^[4]

Алжир  Ангола  Афганістан  Білорусь — 200 у резерві[5]  Боснія і Герцеговина  В'єтнам — 500 шт.  Гвінея  Єгипет  Еритрея  Ефіопія  Ізраїль (трофейні)

Індонезія  Іран (неліцензійна копія)  Ємен — 35[6]  Замбія  Західна Сахара  Киргизстан — 26[7]  КНР (неліцензійна копія)  Північна Корея  Куба  Марокко — 40[8]  Мозамбік — 20[9]

Нікарагуа  Польща Придністров'я Перу  Румунія  Росія  Сербія  Словаччина  Сирія  Судан  Туркменістан — 100[10]

Узбекистан  Південний Судан — певна кількість станом на 2018 рік

Колишні оператори

Азербайджан  Албанія  Бангладеш  Вірменія — від 9 до 20 ПТРК «Малютка»  Гвінея-Бісау  Грузія  Камбоджа

Ізраїль  Індія  Ірак  Республіка Конго  Латвія  Лівія  Малі

Південний Ємен  Молдова  Монголія  НДР Північна Македонія  Палестина  Словенія

Сомалі  Хорватія  Чехія  Чехословаччина  Уганда  Фінляндія  Угорщина

Югославія

Див. також

• Комбат (ПТКР)
• Конкурс (ПТРК)
• MILAN (ПТРК)
• Swingfire
• 2К4 «Дракон»