Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Гвінея-Бісау
країна на заході Африки З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Гвіне́я-Біса́у, офіційно Респу́бліка Гвіне́я-Біса́у (порт. República da Guiné-Bissau) — держава на заході Африки, яка межує на півночі із Сенегалом, на сході й південному сході — з Гвінеєю, на південному заході її омиває Атлантичний океан[1][2].
Remove ads
Природа
Узагальнити
Перспектива
Держава знаходиться в Західній Африці. На півночі межує з Сенегалом (спільний кордон — 338 км); на сході — з Гвінеєю (386 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, берегова лінія 160 км.
| ← |  Сенегал |
→ |
| ↑ |  |
↑ |
| Атлантичний океан | → |  Гвінея |
Рельєф країни являє собою пласку прибережну рівнину, порослу лісом, яка підіймається від узбережжя на схід і поступово переходить у савану.
Клімат країни можна охарактеризувати як тропічний з чітким поділом на два сезони: дощовий і сухий. Дощовий сезон триває приблизно з червня по листопад, зі значною кількістю опадів, атлантичними південно-західними вітрами; сухий сезон — з грудня по травень, коли панують північно-східні вітри (гарматан), температура залишається високою, повітря сухе і запилене. У прибережній зоні температура вдень часто піднімається до середини 30 °C у спекотні місяці, з максимальними значеннями до 40 °C й вище. Узбережжя отримує великі обсяги опадів (1500–3000 мм на рік), тоді як у внутрішній частині країни, ближче до саван, опади можуть бути менш рівномірно розподілені.
За фізико-географічним районуванням світу Гвінея-Бісау належить до Гвінейскої узбережної фізико-географічної області Гвінейської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Гвінеї-Бісау можна поділити на три фізико-географічні райони:
- Прибережний низовинний район (узбережжя Атлантичного океану);
- Східний височинний район (східна частина країни);
- Острівний район (архіпелаг Біжаґош).
Remove ads
Історія
Колишня частина португальської колонії Гвінея і Зелений мис. Незалежність одержала 1974 року. Республіка Зеленого мису відмовилася об'єднатися в єдину державу. 1980 року президента державної ради змістили і встановлено революційну раду. Нову конституцію утвердили 1984 року, згідно з нею, Жуан Бернарду Вієйра став главою держави й уряду.
Політична система
Узагальнити
Перспектива
Гвінея-Бісау за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. Соціалістична багатопартійна республіка, яку довгий час (від 1980 року до своєї смерті у 2009 році) очолював Жуан Бернарду Вієйра.
Парламент
Політичні партії
На парламентських виборах 28 листопада 1999 року до парламенту Гвінеї-Бісау пройшли такі політичні партії:
- Партія за соціальне оновлення — 38 місць (37 %);
- Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде — 28 місць (27 %);
- інші[3].
Зовнішня політика
Українсько-гвінея-бісауські відносини
Уряд Гвінеї-Бісау офіційно визнав незалежність України 3 лютого 2003 року, дипломатичні відносини з Україною, у формі обміну нотами, встановлено 12 лютого 2009 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Гвінеї-Бісау, яке відало багато років справами України, знаходилося в Москві (Росія)[3]. Справами України наразі в Гвінеї-Бісау відає українське посольство в Сенегалі.
26 жовтня 2022 року президент Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало став першим лідером африканської держави, який відвідав Україну після 24 лютого 2022 року[4]. Водночас очільник держави також зберіг тісні стосунки з Росією, про що свідчить його візит 9 травня 2024 року[5] на святкування так званого "дня побєди".
Державна символіка
Державний прапор являє собою триколор у панафриканських кольорах: ліворуч червона вертикальна смуга із чорною п'ятипроменевою зіркою, верхня права смуга жовтого кольору, нижня права смуга — зеленого. Побудований за зразком прапора Гани і прийнятий 24 вересня 1973 року.
Державний герб являє собою чорну п'ятипроменеву зірку на червоному тлі і морську мушлю, облямовані двома гілками оливи. Знизу на стрічці національний девіз: «Єдність, Боротьба, Прогрес». Герб затверджено у 1973 році.
Державний гімн — пісня «Це наша чудова країна» написана Амілкаром Кабралом на мелодію китайського композитора Сяо Хе у 1963 році. Офіційно затверджений у 1974 році після проголошення незалежності. У 1976—1995 роках був також гімном Кабо-Верде.
Remove ads
Адміністративно-територіальний поділ
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 9 регіонів (8 континентальних + 1 округ Болама на архіпелазі Біжаґош), які входять до складу 3 провінцій за стандартом ISO 3166-2:GW. Столиця країни виділена в самостійний округ Бісау, найменший за площею, але найбільший за населенням. Острівний округ Болама заселений найменш усього.
Remove ads
Збройні сили
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 9,25 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 3 млн доларів США[3]. Збройні сили частково комплектуються за призовом. Мобілізаційні ресурси 313,6 тис. осіб.
Сухопутні війська: 6,8 тис. вояків у складі 6 батальйонів (1 танковий, 5 піхотних), 1 артилерійський дивізіон, розвідувальна і інженерна роти. На озброєнні армії стоять: 10 танків Т-34, 15 ПТ-76, 10 БРДМ-2, 55 БТРів, 8 120-мм мінометів, 34 ЗАУ, ПЗРК «Стріла-2».
У складі військово-повітряних сил 100 вояків. Парк літаків та вертольотів: 3 МіГ-17Ф, 1 SA-318, 2 SA-319.
Військово-морські сили складаються з 350 осіб на 2 прикордонних катерах.
Remove ads
Економіка
Узагальнити
Перспектива
Гвінея-Бісау — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 1,2 млрд доларів США (169-те місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 900 доларів (181-ше місце у світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 12 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 62 %; сфера обслуговування — 26 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так: 82 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 18 % — промисловість і будівництво, сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[3]. Гвінею-Бісау вважають однією з найбідніших країн у світі, де 80 % населення є неписьменними і проживає нижче межі бідності. Ще однією проблемою є корумпованість органів влади і служб безпеки, що зробило державу раєм для наркоторговців, які переправляють через країну наркотики з Південної Америки до Європи.
Валюта
Національною валютою країни слугує франк КФА.
Промисловість
Головні галузі промисловості: харчова, деревообробна і будівельних матеріалів.
Гірнича промисловість
Енергетика
За 2004 рік вироблено 58 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 54 млн кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год)[3].
У 2004 році споживання нафти склало 2,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].
Агровиробництво
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 51 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: арахіс, просо, бавовна, рис, кукурудза.
Транспорт
Туризм
У 1996 році Гвінеї-Бісау, через брак відповідної інфраструктури, відвідало лише декілька тис. іноземних туристів США[3].
Зовнішня торгівля
Основні торговельні партнери Гвінеї-Бісау: Індія, Італія, Нігерія, Сенегал, Португалія.
Держава експортує деревину, арахіс, бавовну. Основні покупці: Індія (72 %); Нігерія (17 %); Еквадор (4 %). У 2006 році вартість експорту склала 116 млн доларів США[3].
Держава імпортує промислові вироби та харчові продукти. Основні імпортери: Італія (25 %); Сенегал (18 %); Португалія (15 %). У 2006 році вартість імпорту склала 176 млн доларів США[3].
Remove ads
Населення
Узагальнити
Перспектива
Населення держави у 2006 році становило 1,4 млн осіб (145-те місце у світі). Населення країни у 1950 році складало 551 тис. осіб, у 1970-му — 487 тис., у 1990-му — 983 тис. Густота населення: 36,4 особи/км² (132-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік, народжуваність 37,2 ‰; смертність 16,5 ‰; природний приріст 20,7 ‰[3].
Нація Гвінеї-Бісау відносно молода, вікова піраміда населення має такий вигляд (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 41,1 % (0,29 млн чоловіків, 0,29 млн жінок);
- дорослі (15-64 років) — 55,6 % (0,38 млн чоловіків, 0,42 млн жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,018 млн чоловіків, 0,025 млн жінок).
Урбанізація
Рівень урбанізованості у 2000 році склав 26 % (майже 80 % міського населення припадає на столицю)[3]. Головні міста держави: Бісау (388 тис. осіб), Бафата (22 тис. осіб), Габу (14 тис. осіб).
Етнічний склад
Головні етноси, що становлять гвінея-бісауську націю: баланте — 25 %, фульбе — 20 %, манджара — 12 %.
Мови
Державна мова: португальська. В офіційному вжитку також кріоуло (діалект португальської) та місцеві африканські мови.
Релігії
Головні релігії держави: анімізм — 54 % населення, іслам — 38 %, християнство — 8 %.
Охорона здоров'я
Очікувана середня тривалість життя у 2006 році становила 46,9 року: для чоловіків — 45 років, для жінок — 48,8 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 105 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 370 жителів; лікарями — 1 лікар на 3250 жителів (станом на 1995 рік)[3].
У 1993 році лише 25 % населення забезпечено питною водою[3].
Освіта
Рівень письменності у 2003 році становив 42,4 %: 58,1 % серед чоловіків, 27,4 % серед жінок[3].
Витрати на освіту в 1996 році склали 2,8 % від ВВП[3].
Інтернет
У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гвінеї-Бісау користувались 26 тис. осіб[3].
Remove ads
Культура
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads