Маліков Валерій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маліков.

Вале́рій Васи́льович Ма́ліков (*30 березня 1942, Маріуполь — †31 грудня 2016, Київ) — генерал-полковник, Голова Служби безпеки України (12 липня 1994 — 3 липня 1995). Державний службовець 1 рангу^[2].

Маліков Валерій Васильович
2-й Голова Служби безпеки України
12 липня 1994 — 3 липня 1995
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Марчук Євген Кирилович
Наступник	Радченко Володимир Іванович
Народився	30 березня 1942(1942-03-30)  Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	31 грудня 2016(2016-12-31)[1] (74 роки)  Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Країна	Україна
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1971)
У шлюбі з	Євгенія Вікторівна
Діти	дочка Ольга
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографічні відомості

Меморіальна дошка у Харкові

Народився 30 березня 1942 року в м. Маріуполь тогочасної Сталінської (тепер Донецької) області.

Закінчив Харківський державний університет (1971), економіст; Вищі курси КДБ СРСР (1971); курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989).

• 1959—1961 — оператор Ждановської газорозподільної станції, м. Маріуполь (Жданов).
• 1961—1964 — служба в армії.
• 1964—1970 — робота в громадських організаціях, м. Харків.

З 1970 — в КДБ УРСР на оперативних і керівних посадах:

• черговий офіцер,
• 1971—1980 — оперуповноважений, начальник підрозділу управління КДБ в Харківській області, м. Харків.
• 1980—1984 — заступник начальника 9-ї служби КДБ УРСР.
• 1984—1988 — заступник, перший заступник начальника Управління кадрів КДБ УРСР.
• 03.1988 — 11.1991 — начальник Управління КДБ УРСР по Черкаській області.
• З 11.1991 — заступник Голови Служби національної безпеки України.
• З 01.1992 — заступник Голови СБУ — начальник управління СБУ в Києві і Київській області^[3].
• З 12.1992 — 1-й заступник Голови СБУ.
• 12.07.1994 — 03.07.1995 — Голова СБУ^[4][5].
• 7.1995 — 6.1996 — радник Прем'єр-міністра України^[6][7].
• 1996—1997 — головний консультант, Секретаріат ВР України.
• 24 квітня 1997 року призначений Верховною Радою України на посаду Першого заступника Голови Рахункової палати^[8]. 17 червня 2004 року звільнений Верховною Радою України з посади Першого заступника Голови Рахункової палати у зв'язку із закінченням терміну повноважень^[9][10].

З січня 2006 по червень 2015 року обіймав посаду радника Голови СБУ. Звільнився з роботи через погіршення стану здоров'я.

Помер у Києві після тривалої тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі біля могили науковця Анатолія Павленка.

У березні 2017 року зусиллями благодійної організації ветеранів СБ України про екскерівника Служби видано книжку спогадів «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя»^[11].

У Харкові встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку, в якому мешкав Маліков, за адресою: вулиця Культури, 23^[12].

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (2012)^[13]
• Орден «Знак Пошани» (1985)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2002)
• Нагрудний знак «Почесна зірка Служби безпеки України» (2006)
• Нагрудний знак «За доблесть» (2013)
• Медаль «За мужність і відвагу» (2007) і ще 7 відомчих заохочувальних відзнак (медалей)
• Відзнака «Холодна зброя» (2009, 2010)
• Нагрудний знак «Хрест доблесті» II ст. (2008)
• Нагрудний знак «Відзнака Інспекторського управління Служби безпеки України» (2013)
• Нагрудний знак «Хрест пошани» (2008)^[14]