Манастирський Антін Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манастирський.

Анті́н Іва́нович Манасти́рський (2 листопада 1878, Завалів — 15 травня 1969, Львів) — український художник-живописець і графік. Батько Вітольда Манастирського.

Манастирський Антін Іванович
Народився	2 листопада 1878(1878-11-02) Завалів
Помер	15 травня 1969(1969-05-15) (90 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР → II Польська Республіка →  СРСР
Місце проживання	Львів
Діяльність	художник
Alma mater	Краківська академія мистецтв
Жанр	портрет
Брати, сестри	Манастирський Витовт Іванович
Діти	Манастирський Вітольд Антонович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Антін Манастирський народився в селі Завалів, нині Підгаєцького району Тернопільської області в сім'ї поштового урядовця. З дитинства виховувався у атмосфері духовності та любові до рідного краю. Особливе значення для маленького Антона мала народна пісня, яка запала в серце майбутнього художника. Довгі роки життя пісня супроводжувала і надихала митця творити.

Освіту здобував у Станиславівській вищій реальній школі^[1], Львівській художньо-промисловій школі, а згодом у Краківській академії красних мистецтв.

У 1900-му році «Товариство для розвою руської штуки», членом якого був Антін Манастирський, влаштувало виставку його перших живописів. З того часу в Антона Івановича розпочалося активне творче життя. Він малює цілу галерею високодуховних творів — пейзажі, тогочасну злободенну дійсність, картини з історії народу, сатиру тощо. Жив і працював у Львові. Серед його учнів зокрема Володимир Воронюк.

Помер 15 травня 1969 року. Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі (поле № 5).^[2]

Творчість

У своїх полотнах переважно зображував народнопісенну творчість. Сам художник писав: «Все життя я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі і зрозумілі народові». Пісня та поезія були джерелом натхнення Антона Манастирського, про що свідчать численні твори, позначені виразним впливом народного мелосу. У творчій спадщині художника є низка картин, назвами яких стали рядки народних пісень. Також доробок митця складають численні портрети та пейзажі.

• «Ой під гаєм, гаєм»,
• «Засвіт встали козаченьки»,
• «Портрет матері»,
• «Паламар»,
• «Запорожець»,
• «На водопої»,
• «Ой там, під горою»,
• «На могилі»,
• «В таборі Кармелюка»,
• «Прощавайте, товариші»,
• «Вчора і сьогодні»,
• «Розвідники»,
• «Загибель товариша»

та інші.

Намалював головні ікони для іконостасу і бічних престолів для церкви Вознесіння Господнього УГКЦ села Тетевчиці Радехівського р-н.Львівської обл. в 1927р.

Намалював іконостас до ц. св. Андрія на Варшавській 38 у Львові у 1932-1936 рр.

.Художник ілюстрував численні книжки, зокрема, «Милу книжечку» (1925 р.) Іванни Блажкевич. Значний доробок А. Манастирського (понад 2000-і) складають роботи, присвячені духовному мистецтву. У національному заповіднику «Давній Галич» є відреставрована Успенська церква, іконостас якої виконав Манастирський. Також його авторства ікони іконостасу у Літятині на Бережанщині (1939).^[3]

Сьогодні роботи митця зберігаються у музеях Львова, Києва, Полтави, Дніпра, Миколаєва, Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку та у інших приватних колекціях.

Вшанування, визнання

Пам'ятна таблиця на вул. Кармелюка, 9 у Львові, де проживав Антін Манастирський (автор - Е. Мисько)

• 1978 року на будинку на вулиці Кармелюка, 9 у Львові, де у 1941—1969 роках мешкав Антін Манастирський, було встановлено меморіальну таблицю авторства скульптора Еммануїла Миська.^[4]
• На честь художника названо вулиці у Тернополі, Бережанах, Львові.
• у 1953 році йому було надано звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, 1957 році — народного художника України.