Маргарита I (герцогиня Беррі)

Маргари́та Нава́ррська (фр. Marguerite de Navarre; 11 квітня 1492 — 21 грудня 1549) — французька письменниця, гуманістка. Принцеса, сестра короля Франциска I.

Маргарита I
фр. Marguerite de Valois-Angoulême
Ім'я при народженні	фр. Marguerite de Valois-Angoulême
Народилася	11 квітня 1492  Ангулем
Померла	21 грудня 1549 (57 років)  Одос
Поховання	Lescar Cathedrald
Країна	Французьке королівство  Kingdom of Navarre beyond the Pyreneesd
Діяльність	письменниця, поетеса, господиня літературного салону, драматургиня, король
Галузь	поезія і французька література[1]
Знання мов	середньофранцузька, латина епохі Відродженняd, італійська, іспанська і французька[1]
Напрямок	гуманізм
Magnum opus	Гептамерон, Les prisonsd і Lettersd
Титул	royal consortd
Посада	royal consortd
Конфесія	кальвінізм
Рід	Валуа
Батько	Карл V[2]
Мати	Луїза Савойська[2]
Брати, сестри	Jeanne d'Angoulêmed і Франциск I[2]
У шлюбі з	Генріх II[2] і Карл IV (герцог Алансон)[2]
Діти	Жанна III[2] і John of Navarred
Автограф
IMDb	ID 2410376
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походила з Ангулемської гілки династії Валуа. Була дружиною принца Карла IV Алансонського, який помер незабаром після битви при Павії, а в 1527 р. Вийшла заміж за Генріха д'Альбре, короля Наваррського, після смерті якого (1543) самостійно керувала королівством. Донька — Жанна д'Альбре. Бабуся майбутнього короля Генріха IV.

Маргарита Наваррська все життя відрізнялася великою відданістю своєму братові, їздила в Мадрид клопотати про його звільнення після поразки при Павії, складала при його дворі центр культурного суспільства. Залишаючись католичкою, але досить байдужа до своєї віри, Маргарита Наваррська протегувала протестантам; двір її був центром духовного життя тодішньої Франції.

У неї знайшов притулок Еразм Роттердамський; близькими її друзями були Клеман Маро, Ронсар та інші поети. Сама Маргарита Наваррська знала давні мови, любила наукові заняття і дуже впливала на багатьох видатних людей того часу; у цьому відношенні вона була попередницею блискучих господинь літературних салонів XVIII ст.

Творчість

Вірші Маргарити Наваррської, надруковані за життя під заголовком «Перли принцеси Маргарити» (фр. Marguerites de la Marguerite des princesses), мають богословські сюжети, стиль сухий, педантичний і риторичний^[3]. Незрівнянно вища збірка новел Маргарити «Гептамерон» (фр. «Heptameron ou l’histoire des amants fortunés»), написаних у дусі Боккаччо. Бесіди кавалерів і дам, від імені яких ведуться розповіді, повні дотепності та щиросердечної чуйності. «Гептамерон» мав великий успіх у публіки. Наваррська ретельно і проникливо описала звичаї вищого суспільства свого часу, відобразивши нові риси життя, живі характери, відстоюючи водночас гуманістичний ідеал людської особистості. Головний сюжет книги — любовні історії, але любов трактується в дусі неоплатонізму, як шлях до досконалості та прилучення до божества. Тут містична, духовна любов забарвлюється вже в трагічні тони, чим передбачаються в літературі теми пізнього Ренесансу.

Родина

1 Чоловік — Карл IV (1489—1525), герцог Алансонський

Діти:

• Маргарита^[4] (1515/1524) — її існування не є перевіреним, хоча згадується що її матір, попри вагітність, заміняла на офіційних церемоніях свою своячку, королеву Клавдію^[5].

2 Чоловік — Генріх II (1503—1555), король Наварри

Діти

• Жанна (1528 — 1572) — королева Наварри, герцогиня Альбре.
• Іоанн (15 липня — 25 грудня 1530) — кронпринц Наварри, помер немовлям.

Генеалогія