Мартинюк Олександр Володимирович

Олекса́ндр Володи́мирович Мартиню́к (24 березня 1993, Забара, Калинівський район, Вінницька область — 21 березня 2014, Каланчак, Херсонська область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Мартинюк Олександр Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 березня 1993(1993-03-24) Забара, Вінницька область
Смерть	21 березня 2014(2014-03-21) (20 років) Каланчак, Херсонська область (Вибух САУ)
Поховання	Калинівський район
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Ракетні війська та артилерія
Формування	26 АБр
Війни / битви	Російсько-українська війна (2014)
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинюк.

Життєвий шлях

Народився 1993 року у багатодітній сім'ї в селі Забара на Вінниччині (на той час — Червона Трибунівка).

Навчався у Калинівському ПТУ № 21, де здобув професію електрозварювальника. Був активістом, старостою групи. Після закінчення училища в 2010-х роках вступив на військову службу за контрактом, служив у Бердичеві. Солдат, номер обслуги 26-ї окремої артилерійської бригади.

У березні 2014 року Генеральний штаб Збройних сил України в рамках проведення спеціальних бойових навчань «Весняна злива 2014» сформував угруповання українських військ у Херсонській області на межі з окупованим російськими військами Кримом^[1]. В цій операції брали участь і підрозділи 26-ї артилерійської бригади.

Під час військових дій вночі 21 березня 2014 року біля селища Каланчак Херсонської області, стався вибух самохідної артилерійської установки. З п'яти членів екіпажу троє зазнали опіків, механік-водій залишився неушкодженим, а солдат Олександр Мартинюк загинув. Згідно з висновками комісії, вибух стався через потрапляння невідомого пристрою в башту САУ.

Похований з військовими почестями 25 березня в селі Червона Трибунівка. 21-річний Олександр не встиг одружитися, в нього залишилися батьки та чотири сестри.

Вшанування

• нагороджений відзнакою МОУ «Знак пошани» (травень 2014, посмертно).
• в грудні 2016-го відкрито меморіальну дошку випускникам Гущинецького ВПУ № 32 — Юрію Гринчуку та Мартинюку Олександру.