Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Мартоноша
село в Кіровоградській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Мартоно́ша (колишня назва — Восьма рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становило 1500 осіб у 2023 році[1]. Колишній центр Мартоноської сільської ради, центр Мартоніського старостинського округу(Мартоноша,Кам'янка,Констянтинівка, Котівка,Ганнівка).
Remove ads
Географія
Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.
Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр — Яремина балка.
Історія
Узагальнити
Перспектива

Археологія
Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VI—III ст. до н. е.).
XVIII століття
В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.
Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 1752–1764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог — Мартонош).
Станом на 1772 рік, у шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священик Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. З 1764 року тут проживав також священик-молдованин з села Гольми Іоан Хмельницький.[2] Станом на 1789 рік приходськими священиками Георгіївської церкви були Євстратій Євтодієв та Павло Вишневецький.[3]

XIX—XX століття
1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2111 осіб (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква[4].
Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка[5].
За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало 4107 осіб (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4595 осіб (2313 чоловічої статі та 2282 — жіночої), з яких 4530 — православної віри[7].
Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.
На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.[8]
Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.[9]
1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород — Кропивницький.
Remove ads
Населення
На 1757 рік в селі Мартоноша проживало 133 особи.
В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.
У роки Голодомору 1932–1933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.[10]
В 1940 році в селі проживало 990 працездатних осіб[11], загальна кількість — близько 2300 чоловік.
В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1809 осіб, з яких 847 чоловіків та 962 жінки.[12]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.[13]
Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.
1859 | 1886 | 1894 | 1897 | 1928 | 1933 | 1970 | 2001 |
---|---|---|---|---|---|---|---|
2111 | 3221 | 4107 | 4595 | 5609[14] | 152 | 2615 | 1554 |
▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▲ | ▼ |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]
Інфраструктура
В селі знаходиться Мартоніський ліцей, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, поліцейська станція, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.
Сільське господарство
- СТОВ «Степове»
- СТОВ «Правда», та інші.[16]
Транспорт
Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.
Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:
Remove ads
Вулиці
![]() | Інформація в цьому розділі застаріла. (грудень 2020) |
У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:[17]
- Вербний пров.
- Висока вул.
- Зелена вул.
- Дружби вул.
- Козацька вул.
- Вишнева вул.
- Лесі Українки вул.
- Шевченка вул.
- Миру вул.
- Молодіжна вул.
- Набережний пров.
- Некори Григорія вул.
- Перемоги вул.
- Правди вул.
- Кам'яниста вул.
- Садова вул.
- Стегаря Олександра вул.
- Калинова вул.
- Шосейна вул.
Фотогалерея
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Файл:Молдовський будинок (Мартоноша).jpg |
Сільська рада |
Мартоніський ліцей |
Будинок культури |
Клуб |
Молдовський будинок |
Пам'ятки
- До нашого часу поблизу Мартоноші зберігся прикордонний рів, який місцеві мешканці називають «Турецьким валом».[18]
Пам'ятники
Назва | Розташування | Дата встановлення | Фото | Короткі відомості |
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни, меморіал |
по вул. Миру, у центрі села | У братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села. | ||
Радянських воїнів, братська могила |
в сільському парку | ![]() |
У братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником. | |
Розстріляним євреям, пам'ятний знак |
біля Великого урочища (Яреминої балки) | ![]() |
Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто. | |
Мирних мешканців села, братська могила |
по вул. Перемоги, поблизу олійні | ![]() |
У братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші. | |
Володимиру Леніну та Максиму Горькому, пам'ятник |
по вул. Миру, біля будинку культури (демонтовано) | ![]() |
||
Стегарю Олександру Сергійовичу, меморіальна дошка |
на фасаді Мартоніського ліцею | ![]() |
Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (1958–1981), який загинув в Афганістані. | |
Remove ads
Відомі люди
- Гамаза Віталій Леонідович (нар. 1926) — різьбяр, заслужений майстер народної творчості УРСР з 1984 року.
- Гладкий Дмитро Спиридонович — молдовський радянський державний та партійний діяч.
- Геврасієв А. М. — генерал-лейтенант артилерії.
- Радул М. М. — молдовський географ, член-кореспондент АН МРСР.
- Симонова-Царалунга В. П. — кандидат біологічних наук.
- Патратьєв А. Г. — кандидат технічних наук.
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads