Мартоноша

Мартоно́ша (колишня назва — Восьма рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становило 1500 осіб у 2023 році^[1]. Колишній центр Мартоноської сільської ради, центр Мартоніського старостинського округу(Мартоноша,Кам'янка,Констянтинівка, Котівка,Ганнівка).

Коротка інформація село Мартоноша, Основні дані ...

село Мартоноша
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Район	Новоукраїнський район
Тер. громада	Новомиргородська міська громада
Код КАТОТТГ	UA35060130250053529
Облікова картка	Мартоноша
Основні дані
Засноване	сер. XVIII століття
Колишня назва	Восьма рота
Населення	1554 (2001 рік)
Поштовий індекс	26033
Телефонний код	+380 5256
Географічні дані
Географічні координати	48°45′30″ пн. ш. 31°47′17″ сх. д.^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	148 м
Водойми	р. Велика Вись
Відстань до центру громади/сільради	13 км
Найближча залізнична станція	Новомиргород
Відстань до залізничної станції	13 км


Місцева влада
Карта
Мартоноша
Мартоноша
Мапа

Мартоноша у Вікісховищі

Remove ads

Географія

Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.

Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр — Яремина балка.

Історія

Узагальнити

Перспектива

Археологія

Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VI—III ст. до н. е.).

XVIII століття

В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.

Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 1752–1764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог — Мартонош).

Станом на 1772 рік, у шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священик Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. З 1764 року тут проживав також священик-молдованин з села Гольми Іоан Хмельницький.^[2] Станом на 1789 рік приходськими священиками Георгіївської церкви були Євстратій Євтодієв та Павло Вишневецький.^[3]

XIX—XX століття

1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2111 осіб (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква^[4].

Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка^[5].

За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало 4107 осіб (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту^[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4595 осіб (2313 чоловічої статі та 2282 — жіночої), з яких 4530 — православної віри^[7].

Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.

На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.^[8]

Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.^[9]

1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород — Кропивницький.

Remove ads

Населення

На 1757 рік в селі Мартоноша проживало 133 особи.

В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.

У роки Голодомору 1932–1933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.^[10]

В 1940 році в селі проживало 990 працездатних осіб^[11], загальна кількість — близько 2300 чоловік.

В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1809 осіб, з яких 847 чоловіків та 962 жінки.^[12]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.^[13]

Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.

Динаміка населення
1859	1886	1894	1897	1928	1933	1970	2001
2111	3221	4107	4595	5609^[14]	152	2615	1554
	▲	▲	▲	▼	▼	▲	▼

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[15]

Більше інформації Мова, Відсоток ...

Мова	Відсоток
українська	68,60 %
молдовська	29,99 %
російська	1,42 %

Інфраструктура

В селі знаходиться Мартоніський ліцей, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, поліцейська станція, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.

Сільське господарство

СТОВ «Степове»
СТОВ «Правда», та інші.^[16]

Транспорт

Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

Remove ads

Вулиці

Інформація в цьому розділі застаріла. (грудень 2020)

У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:^[17]

Вербний пров.
Висока вул.
Зелена вул.
Дружби вул.
Козацька вул.
Вишнева вул.
Лесі Українки вул.
Шевченка вул.
Миру вул.
Молодіжна вул.
Набережний пров.
Некори Григорія вул.
Перемоги вул.
Правди вул.
Кам'яниста вул.
Садова вул.
Стегаря Олександра вул.
Калинова вул.
Шосейна вул.

Фотогалерея

				Файл:Молдовський будинок (Мартоноша).jpg
Сільська рада	Мартоніський ліцей	Будинок культури	Клуб	Молдовський будинок

Пам'ятки

До нашого часу поблизу Мартоноші зберігся прикордонний рів, який місцеві мешканці називають «Турецьким валом».^[18]

Пам'ятники

Назва	Розташування	Дата встановлення	Фото	Короткі відомості
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни, меморіал	по вул. Миру, у центрі села			У братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села.
Радянських воїнів, братська могила	в сільському парку			У братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником.
Розстріляним євреям, пам'ятний знак	біля Великого урочища (Яреминої балки)			Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто.
Мирних мешканців села, братська могила	по вул. Перемоги, поблизу олійні			У братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші.
Володимиру Леніну та Максиму Горькому, пам'ятник	по вул. Миру, біля будинку культури (демонтовано)
Стегарю Олександру Сергійовичу, меморіальна дошка	на фасаді Мартоніського ліцею			Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (1958–1981), який загинув в Афганістані.