Маршалл Розенберг

Маршалл Бертрам Розенберг (6 жовтня 1934, Кантон, Огайо, США – 7 лютого 2015, Альбукерке, Нью-Мексико, США) — американський психолог, медіатор, письменник і викладач. Від початку 1960-х років він розробляв концепцію ненасильницького спілкування — процес підтримки партнерства та розв'язання міжособистісних конфліктів, а також конфліктів у суспільстві в цілому. Працював миротворцем по всьому світу, а 1984 року заснував Центр ненасильницького спілкування (англ. Center for Nonviolent Communication), міжнародну некомерційну організацію, в якій обіймав посаду директора освітніх служб.^[7][8]

Маршалл Розенберг
англ. Marshall Bertram Rosenberg
Народився	6 жовтня 1934(1934-10-06)[1][2]  Кантон, Огайо, США[3][4]
Помер	7 лютого 2015(2015-02-07)[5][1][2] (80 років)  Альбукерке, Нью-Мексико, США[5]
Країна	США
Діяльність	психолог, науково-педагогічний працівник, письменник-документаліст
Галузь	ненасильницьке спілкування[5] і психологія[6]
Alma mater	Університет Вісконсину в Медісоні, Університет Мічигану[5] і Cooley High Schoold
Знання мов	англійська[2][6]
Напрямок	ненасильство
Magnum opus	Nonviolent Communicationd
Батько	Fred Rosenbergd
Мати	Jean Rosenbergd
Медіафайли у Вікісховищі

Мотивація Маршалла Розенберга до розвитку ненасильницького спілкування ґрунтувалася на його власному досвіді расових заворушень у Детройті 1943 року^[en], а також на антисемітизму, з яким він зіткнувся в молодості.^[7]

Сім'я

Народився в Кантоні (Огайо, США), в єврейській родині.^[9] Його батьками були Джин (уродж. Вінер) Розенберг та Фред Дональд Розенберг. Бабуся Розенберга з боку матері, Анна Сатовська Вінер, мала дев'ятьох дітей. Його дід працював у компанії Packard Motor Car, а бабуся навчала дітей робітників танцювати. Вінер провела свої останні роки життя з БАС у Розенбергів, і Маршалл у своїх пізніших працях відзначає турботу своєї родини про неї в цей період.

У Стьюбенвіллі (Огайо), батько Розенберга працював вантажником продуктів, а сам він навчався в трикласній школі. Джин Розенберг була професійною боулеркою, брала участь у турнірах п'ять вечорів на тиждень. Вона також була азартною гравчинею з покровителями, які ставили на високі ставки. Його батьки розлучалися двічі: один раз, коли Розенбергу було три роки, і другий раз, коли він пішов з дому.

Родина переїхала до Детройта (штат Мічиган), за тиждень до расових заворушень у Детройті 1943 року^[en], в яких загинуло 34 особи та 433 поранено. У школі в центрі міста Розенберг відкрив для себе антисемітизм і засвоїв його.^[8] Розенберг вперше одружився з Вівіан 1961 року.^[10] Вони мали троє дітей. 1974 року він вдруге одружився з Глорією, з якою розлучився 1999 року.^[11] Втретє одружився 2005 року з Валентиною (відомою як Кідіні), з якою залишався до своєї смерті 2015 року.

Освіта

У 13 років Розенберг почав навчатися в єврейській школі^[en], але його виключили. Двічі батько бив його, одного разу так сильно, що він наступного дня пропустив школу. Після того, як батько Розенберга купив будинок у кращому районі, Розенберг навчався в середній школі Кулі^[en] та закінчив її 1952 року як валедікторіан^[en]. Плануючи медичну кар'єру, деякий час працював з бальзамувальником, щоб оцінити інтерес до людського тіла.

Першим коледжем Розенберга був Університет штату Вейн. Потім він вступив до Мічиганського університету та працював офіціантом у жіночому клубі та помічником кухаря у студентському братстві. Попри антисемітизм, закінчив навчання за три роки. Штат Вісконсин оплатив навчання Розенберга на психолога.^[8]:752

Професор Майкл Гакім навчав Розенберга, що психологія та психіатрія небезпечні, оскільки в цих галузях змішуються наукові та ціннісні судження. Він також пропонував Розенбергу прочитати про традиційну моральну терапію^[en], в якій клієнта вважали радше невдахою, ніж хворим. На Розенберга вплинули книги 1961 року «Міф про психічні захворювання»^[en] Томаса Саса^[en] та «Притулки»^[en] Ірвінга Гоффмана. Він також згадував, як читав Альберта Бандуру про «Психотерапію як процес навчання».

Розенберг проходив практику^[en] у Вісконсинському діагностичному центрі, школах для дівчаток та хлопчиків-правопорушників та державній лікарні Мендота^[en]. Там психіатр Берні Бенхем «ніколи не погодився б на обговорення клієнта за його відсутності». У Мендоті Розенберг почав практикувати сімейну терапію^[en] за присутності всіх, включно з дітьми. По закінченні навчання рік працював у Віннебаго з Гордоном Філмером-Беннетом, щоб виконати свій обов'язок перед державою щодо навчання в аспірантурі.

Практика

Маршалл Розенберг читає лекцію на семінарі з ненасильницької комунікації (1990)

1961 року Розенберг здобув ступінь доктора філософії з клінічної психології в Університеті Вісконсину в Медісоні, де навчався у Карла Роджерса.^[12] Його дисертація «Ситуаційна структура та самооцінка» передбачила деякі ключові аспекти його пізнішої роботи з ненасильницького спілкування, зосередившись на «зв'язку між структурою соціальних ситуацій та двома вимірами самооцінки: позитивною самооцінкою та впевненістю в самооцінці». 1966 року Американська екзаменаційна рада з професійної психології присвоїла йому статус дипломованого спеціаліста з клінічної психології.

Клінічну практику розпочав у Сент-Луїсі (штат Міссурі), створивши з партнерами Psychological Associates. Аналізуючи проблеми дітей у школі, виявив розлади навчання. 1968 року написав свою першу книгу «Діагностичне навчання», в якій виклав свої висновки. Також зустрівся з Елом Шапеллем (Al Chappelle), лідером групи Zulu 1200s, що виступала за визволення чорношкірих у Сент-Луїсі.^[13] Розенберг пішов навчати групу своєму підходу до вирішення конфліктів в обмін на те, що Шаппель виступить на десегрегаційних конвенціях, починаючи з Вашингтона. Тоді як Шаппель виступав проти расизму, Вікі Легіон (Vicki Legion) почала співпрацювати для протидії сексизму. «Я почав надавати свої послуги не окремим заможним клієнтам, а людям, які перебувають на межі ризику, таким як Ел та Вікі, а також іншим, хто бореться за права людей із різних груп».

Начальник шкіл^[en] Томас Шагін (Thomas Shaheen) у Рокфорді (штат Іллінойс) запросив Розенберга допомогти розв'язати конфлікти у створеній альтернативній школі^[en]. 1970 року Шагін став начальником шкіл у Сан-Франциско (Каліфорнія), і йому доручили провести расову інтеграцію шкіл міста. Він, як і раніше, звернувся до Розенберга з проханням про допомогу, і той організував групу, але Шагіна звільнили, перш ніж вона встигла розпочати роботу. Розенберг вирішив залишитися в Каліфорнії та за допомоги Вікі Легіон просував Громадську раду взаємної освіти (Community Council for Mutual Education).

Чотири роки працював у шкільній інтеграційній групі Норфолка (штат Вірджинія).^[8]:813 Його запрошували до багатьох штатів та країн, щоб він надав експертизу в галузі ненасильницького спілкування. 2004 року він відвідував близько 35 країн на рік у рамках своєї місії мандрівного миротворця.^[14] Зі свого дому в Альбукерке підтримував своїх послідовників у інших місцях, створивши Центр ненасильницького спілкування в Нью-Мексико.

Помер удома 7 лютого 2015 року.^[15]

Нагороди

• 2014: нагорода «Герой та чемпіон прощення» (Hero and Champion of Forgiveness) від Всесвітнього альянсу прощення
• 2006: нагорода за ненасильство «Міст миру» від Фонду «Глобальне село»
• 2005: нагорода «Світло Бога, що виражається в суспільстві» (Light of God Expressing in Society) від Асоціації церков єдності
• 2004: міжнародна золота премія за праці в галузі релігійної науки (Religious Science International Golden Works Award)
• 2004: нагорода «Людина миру» від організації «Здоровий, щасливий і святий» (3HO).
• 2002: нагорода принцеси Анни Англійської та начальника поліції за внесок у відновне правосуддя^[7]
• 2000: нагорода «Слухач року» Міжнародної асоціації слухачів

Бібліографія

• (2015) Nonviolent Communication: A Language of Life. (264 pages) Third Edition. Encinitas, CA: PuddleDancer Press. ISBN 978-1892005281
• (2012) Living Nonviolent Communication: Practical Tools to Connect and Communicate Skillfully in Every Situation. (288 pages; compilation of prior short works) Sounds True. ISBN 978-1604077872
• (2005) Being Me, Loving You: A Practical Guide to Extraordinary Relationships. (80 pages) ISBN 978-1892005168
• (2005) Practical Spirituality: The Spiritual Basis of Nonviolent Communication. (32 pages) ISBN 978-1892005144
• (2005) Speak Peace in a World of Conflict: What You Say Next Will Change Your World. (240 pages) Encinitas, CA: PuddleDancer Press. ISBN 1-892005-17-4
• (2005) The Surprising Purpose of Anger: Beyond Anger Management: Finding the Gift. (48 pages) ISBN 978-1892005151
• (2004) Getting Past the Pain Between Us: Healing and Reconciliation Without Compromise. (48 pages) ISBN 978-1892005076
• (2004) The Heart of Social Change: How to Make a Difference in Your World. (45 pages) ISBN 978-1892005106
• (2004) Raising Children Compassionately: Parenting the Nonviolent Communication Way. (48 pages) ISBN 978-1892005090
• (2004) Teaching Children Compassionately: How Students and Teachers Can Succeed with Mutual Understanding (41 pages) ISBN 978-1892005113
• (2004) We Can Work It Out: Resolving Conflicts Peacefully and Powerfully. (32 pages) ISBN 978-1892005120
• (2003) Life-Enriching Education: NVC Helps Schools Improve Performance, Reduce Conflict and Enhance Relationships. (192 pages) Encinitas, CA: PuddleDancer Press. ISBN 1-892005-05-0
• (2003) Nonviolent Communication: A Language of Life. (222 pages) Second Edition. Encinitas, CA: PuddleDancer Press. ISBN 1-892005-03-4
• (2003) Speaking Peace: Connecting with Others Through Nonviolent Communication. (audiobook) ISBN 1591790778
• (1999) Nonviolent Communication: A Language of Compassion. (166 pages) First Edition. Encinitas, CA: PuddleDancer Press. ISBN 1892005026
• (1986) Duck Tales and Jackal Taming Hints. Booklet. (Out of Print)
• (1983) A Model for Nonviolent Communication. (35 pages) Philadelphia, PA: New Society Publishers. ISBN 0865710295
• (1976) From Now On. (149 pages) Community Psychological Consultants Inc., St. Louis, MO.
• (1972) A Manual for «Responsible» Thinking and Communicating. (55 pages) St. Lois, MI: Community Psychological Consultants
• (1972) Mutual Education: Toward Autonomy and Interdependence. Bernie Straub Publishing Co. (Out of Print) ISBN 0-87562-040-X
• (1968) Diagnostic Teaching Special Child Publications (Out of Print) ISBN 0-87562-013-2

Див. також

• Список борців за мир^[en]