Мар'ямов Олександр Мойсейович

Олекса́ндр Мойсе́йович Мар'я́мов (5 червня 1909, Одеса — 9 грудня 1972, Москва) — радянський журналіст, мандрівник, сценарист, кінокритик та прозаїк. Член Спілок письменників та кінематографістів СРСР.

Олександр Мар'ямов
Олександр Мар'ямов. Черкаси, 1927 рік.
Народився	23 травня (5 червня) 1909  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	9 грудня 1972(1972-12-09) (63 роки)  Москва, СРСР
Громадянство	Російська імперія  УНР  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	письменник, журналіст, мандрівник, сценарист, кінокритик
Сфера роботи	література[1], журналістика[1] і кіносценаристикаd[1]
Alma mater	Черкаський інститут народної освіти
Заклад	Пионерская правда, Літературна газета, Yunostd і Новый мир
Знання мов	російська[1] і українська[1]
Мова творів	українська, російська
Партія	КПРС
Нагороди
Мар'ямов Олександр Мойсейович у Вікісховищі

Життєпис

Олександр Мар'ямов, Павло Радзіховський, Микола Трублаїні на криголамі «Федір Літке». 1929 рік

Народився 5 червня 1909 року в Одесі, у сім'ї Мойсея Яковича та Єлизавети Яківни Мар'ямових. Євген Жарковський доводився двоюрідним братом Олександрові Мар'ямову. Згодом сім'я переїхала в місто Черкаси. У шкільні роки дописував у черкаську газету «Робітничо-селянське око».

Олександр Мар'ямов та Микола Трублаїні на облавку криголама «Літке». Літо 1929 року

Закінчив філологічний факультет Черкаського інституту народної освіти. Працював у пресі в Черкасах та Харкові — газеті «Робітнича газета „Пролетар“»^[2].

Олександр Мар'ямов товаришував з Олексієм Полторацьким, Миколою Бажаном, який у 1929 році подарував йому свою збірку «Будівлі» із дарчим написом: «Юному Сашкові, звитяжному мандрівникові, вікінґові з бльокнотом і черкаському Васко да Ґама»^[2].

Згодом працював у часописах «Нова ґенерація», «Універсальний журнал», «Літературний ярмарок», «Глобус», «Шквал», «Кіно», «Робітничий журнал», «Всесвіт», «Металеві дні», «Кіно».

У 1929 році на криголамі «Федір Літке» проплив від Севастополя через Дарданелли, Суец і Японію до Владивостока. Написаний за матеріалами подорожі художній репортаж "Береги дванадцяти вод" було видано окремою книгою, однак 1932 року весь наклад було конфісковано й знищено одразу після друку. Єдиний уцілілий сигнальний примірник залишився в синів письменника у Москві, завдяки чому вдалося перевидати книгу в 2017 році в Києві^[3].

Дарчий напис Миколи Бажана Олександру Мар'ямову на своїй збірці «Будівлі». 1929 рік

З 1934 року працював у Москві в газеті «Пионерская правда».

Учасник Німецько-радянської війни, пішов добровольцем. Служив на Північному флоті. Член ВКП(б) з 1942 року. Був власним кореспондентом газети «Краснофлотец». Війну закінчив на Далекосхідному фронті.

Після війни повернувся в Москву. У 1946-1954 роках працював у часописі «Новый мир».

У 1952-1958 роках працював сценаристом, режисером, редактором кіноперіодики, головним редактором Центральної студії документальних фільмів (ЦСДФ). У 1958-1970 роках працював на посаді завідувача відділом часопису «Новый мир». Завідував відділом мистецтв «Литературной газеты», був заступником головного редактора часопису «Юность».

Особисте життя

Олександр Мар'ямов був одружений з акторкою Оленою Савченко (нар. 1914 — пом. 2002). У подружжя було двоє синів: Михайло (нар. 1934) — працював на студії «Центрнаучфильм» режисером навчальних, науково-популярних і документальних фільмів, та Олександр (нар. 1937) — журналіст, сценарист, режисер, Лавреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1987).

Нагороди

• орден Червоної Зірки (12 липня 1942)^[4]
• орден Вітчизняної війни I ступеня (8 листопада 1944)^[5]
• медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» (1945)^[6]
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)^[7]
• медаль «За перемогу над Японією» (1945)^[7]

Доробок

• 1929 — «Шляхи під сонцем (10000 кілометрів)»
• 1931 — «Береги дванадцяти вод»
• 1931 — «Джой і бригада» (нарис)
• 1933 — «Аеродроми і порти» (збірка)
• 1934 — «Кораблик» (дитяча фантастика)

російською мовою

• 1935 — «Сампо»
• 1941 — «Розвідники»
• 1943 — «Мсти»
• 1952 — «Народний артист СРСР Всеволод Пудовкін»
• 1963 — «Революцією покликаний»
• 1968 — «Довженко» (монографія)
• 1975 — «За дванадцятьма морями» (повість)
• 1985 — «Поїзд далекого прямування» (нариси)

Автор сценаріїв

• 1954 — «Дорога в тайзі» (документальний фільм)
• 1954 — «На будовах столиці» (документальний фільм)
• 1954 — «Перша весна» (документальний фільм)
• 1955 — «У центрі Арктики» (документальний фільм)
• 1957 — «Зустрічі з сонцем» (документальний фільм)^[8]
• 1957 — «На шостому континенті» (документальний фільм)
• 1957 — «Живи, людино!» (документальний фільм)
• 1958 — «З кіноапаратом по тайзі і тундрі» (документальний фільм)
• 1958 — «Будиночок у тундрі» (документальний фільм)
• 1959 — «Мала земля» (документальний фільм)
• 1960 — «Всеволод Вишневський» (документальний фільм)^[9]
• 1961 — «Театр Кабукі в СРСР» (документальний фільм)
• 1961 — «Підводний човен» (повнометражний фільм)
• 1962 — «Волгоград сьогодні» (документальний фільм)
• 1963 — «Під сузір'ям дружби» (документальний фільм)
• 1965 — «Ми, російський народ» (повнометражний фільм)
• 1970 — «Задумано Леніним» (документальний фільм)
• 1970 — «Люди землі» (документальний фільм)
• 1979 — «Козаки-розбійники» (повнометражний фільм)

Література

• Ярина Цимбал. «Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років». Видавництво: Темпора, 2016. 860 ст. ISBN: 978-617-569-281-3
• Олександр Мар'ямов. «Береги дванадцяти вод». Видавництво: Темпора, 2017. ISBN: 978-617-569-323-0^[10]
• Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.224;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.256.