Мар'янов Дмитро Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мар'янов.

Мар'янов Дмитро Юрійович (рос. Марьянов Дмитрий Юрьевич, нар. 1 грудня 1969(19691201), Москва, РРФСР — пом. 15 жовтня 2017, Лобня, Московська область, Росія) — радянський, російський актор і телеведучий.

Мар'янов Дмитро Юрійович
рос. Марьянов Дмитрий Юрьевич
Ім'я при народженні	рос. Дмитрий Юрьевич Марьянов
Народився	1 грудня 1969(1969-12-01) Москва, РРФСР
Помер	15 жовтня 2017(2017-10-15) (47 років) Лобня, Московська область, Росія тромбоемболія
Поховання	Хімкінське кладовищеd
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актор телеведучий
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1992)
Роки діяльності	1986—2017
IMDb	nm0555728
Офіційний сайт Дмитра Мар'янова

Життєпис

Народився 1 грудня 1969 р. в Москві.

Закінчив Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1992, майстерня Ю. Авшарова).

У 1992—-2003 рр. — актор театру «Ленком».

Актор «Незалежної театрального проекту», театру «Квартет І» (2003—2017).

У кіно дебютував 1986 р. в українському фільмі «Була не була» (реж. В. Федосов, Одеська кіностудія).

Популярність молодому актору принесла головна роль Аліка Радуги в музичному молодіжному телефільмі Одеської кіностудії «Вище Райдуги» (1986, реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич).

Зіграв близько вісімдесяти ролей в кінофільмах і серіалах («Любов», «Російський регтайм», «Кава з лимоном», «Графиня де Монсоро» тощо).

Смерть

15 жовтня 2017 року в підмосковному місті Лобня Мар'янову стало погано, коли він повертався в Москву з дачі на автомобілі. Друзі, що знаходилися з ним у машині зупинилися на пості ГІБДР та у супроводі поліції поїхали в лікарню міста Лобня, оскільки міська служба швидкої медичної допомоги, за деякими даними, була перевантажена. Прибувши на місце, супроводжуючі передавали пацієнта лікарям, які близько 19:30 за московським часом констатували смерть. За словами друзів, ще вранці актор поділився з ними тим, що його турбують болі в нозі і спині, а за кілька годин Мар'янов упав і втратив свідомість. За повідомленнями ЗМІ, причиною смерті став тромб, що відірвався.^[1],^[2].

Похований 18 жовтня 2017 року на Хімкінському цвинтарі Москви^[3].

Вибрана фільмографія

• «Була не була» (1986, однокласник Сєрова; реж. В. Федосов, Одеська кіностудія)
• «Вище Райдуги» (1986, Алік Радуга; реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич, Одеська кіностудія) (озвучує Дмитро Харатьян, співає Володимир Пресняков-мол.)
• «Дорога Олено Сергіївно» (1988, Паша (озвучує Андрій Ташков); реж. Ельдар Рязанов)
• «Любов» (1991, Вадим; реж. В. Тодоровський)
• «Російський регтайм» (1993, Митя; реж. С. Урсуляк)
• «Кава з лимоном» (1994, Ізраїль—Росія)
• «Без зворотної адреси» (1994—1998)
• «Яка дивна гра» (1995, Льова, син начальника прикордонної застави; реж. П. Тодоровський)
• «Графиня де Монсоро» (1997, телесеріал, де Сен-Люк (озвучив Олексій Іващенко)
• «Зміїне джерело» (1997, Андрій)
• «Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського» (1999, телесеріал, снайпер)
• «Затворник» (1999, Толя; реж. Є. Кончаловський)
• «Президент і його онука» (1999, син президента)
• «Бременські музиканти & Co» (2000, Кіт)
• «Маросейка, 12» (2000, Журавльов)
• «Левова частка» (2001, «Лягушонок», колишній спецназівець)
• «Щоденник вбивці» (2002, телесеріал, Сергій Геннадійович/Петро Геннадійович, успішний бізнесмен; реж. Кирило Серебренніков)
• «Театральний роман» (2002, Фома Стриж, режисер)
• «Бульварна палітурка» (2003, Люсьєн)
• «Змішувач» (2003, Костянтин)
• «Весілля Барбі» (2005, Антон Рябов; Росія—Україна)
• «Утьосов. Пісня довжиною у життя» (2006, Ісаак Дунаєвський, композитор)
• «Міраж» (2008, Ловець)
• «Студенти» (2005—2008, телесеріал, Ігор Артем'єв, викладач філософії)
• «День радіо» (2008, діджей Діма)
• «Попелюшка з острова Джерба» (2009, Україна; Ігор Заворотний)
• «Небесний суд» (2011, тіло, для повернення у світ живих)
• «Гра в правду» (2013, Марк Шахін)
• «Особисте життя слідчого Савельєва» (2013, телесеріал, Микола Васильович Савельєв старший слідчий з особливо важливих справ; Україна—Росія)
• «Умільці» (2014, Віктор Альбертович («Чорний»)
• «Злом» (2017) та ін.