Матвієнко Валентина Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.

Валентина Іванівна Матвієнко, до шлюбу Тютіна (нар. 7 квітня 1949, Шепетівка, Хмельницька область, Українська РСР)  — радянська і російська політична діячка та дипломатка українського походження. Голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ з 21 вересня 2011 року.

Валентина Матвієнко
рос. Валентина Матвиенко
Валентина Матвієнко
Голова Ради Федеральних Зборів РФ
Нині на посаді
На посаді з	21 вересня 2011
Президент	Дмитро Медведєв Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Володимир Путін Дмитро Медведєв Михайло Мішустін
Попередник	Сергій Миронов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з	21 вересня 2011
Губернатор Санкт-Петербурга
5 жовтня 2003 — 22 серпня 2011
Президент	Володимир Путін Дмитро Медведєв
Попередник	Володимир Яковлєв
Наступник	Георгій Полтавченко
Народилася	7 квітня 1949(1949-04-07) (76 років) Шепетівка Хмельницька область, УРСР
Відома як	провізорка, дипломат, політична діячка, державна діячка
Громадянство	Росія
Освіта	Черкаська медична академія
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна хіміко-фармацевтична академія (1972), Дипломатична академія МЗС РФ і Російська академія народного господарства і державної служби при Президентові Російської Федерації
Політична партія	Єдина Росія
Діти	Sergei Matvienkod
Релігія	РПЦ
Нагороди
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Заступниця Голови Уряду РФ (1998—2003). Губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга (2003—2011). Член бюро Вищої ради партії «Єдина Росія»^[1]. Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною».

Почесний громадянин Санкт-Петербурга (2017)^[2]. Почесний громадянин Кисловодська (2019).

Позбавлена державних нагород України та інших форм відзначення, заборонено в'їзд на територію України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року^[3].

Біографія

Народилася 7 квітня 1949 року в Шепетівці Хмельницької області. Батько — Іван Тютін, з Мокшанського району Пензенської області, мати — Ірина Бублєй. Валентина Матвієнко до 18 років жила і навчалася в УРСР.

• 1966 — закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 — з червоним дипломом — Черкаське медичне училище.
• У 1972 році закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
• 1972—1977 — завідувачка відділу, секретарка, перша секретарка Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
• 1977—1984 — секретарка, друга секретарка, перша секретарка Ленінградського обкому ВЛКСМ.
• 1984—1986 — перша секретарка Красногвардійського райкому КПРС.
• 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
• 1986—1989 — заступниця голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
• 1989—1990 — народна депутатка СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
• 1991 — закінчила курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
• 1991 — посол СРСР на Мальті.
• 1992—1994 — посол РФ на Мальті.
• 1994—1995 — посол із надзвичайних доручень МЗС Росії.
• 1995—1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках із суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
• 1995—1997 — член колегії МЗС Росії.
• Жовтень 1997 року — вересень 1998 року — посол Росії в Греції.
• Вересень 1998 року — березень 2003 року — заступниця голови уряду РФ.
• З 19 березня 2003 року — представниця президента Росії у Північно-Західному федеральному окрузі.
• 5 жовтня 2003 року перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
• 31 серпня 2011 року увійшла до складу Ради Федерації, 21 вересня була обрана на пост Голови Ради Федерації.
• З 22 вересня 2011 року — постійний член Ради безпеки РФ^[4].
• З 11 липня 2012 року — член Державної ради РФ^[5].
• 1 березня 2014 року публічно підтримала у Раді Федерації розміщення російських військ в Україні.^[6]
• У червні 2018 року активно підтримала законопроєкт про підвищення віку виходу на пенсію, особливо підкреслюючи актуальність даної міри^[7].
• У липні 2018 року Матвієнко запропонувала провести реформу ФСВП.
• Після обрання 8 вересня 2019 року губернатором Санкт-Петербурга Олександра Беглова, він делегував Матвієнко до Ради Федерації від уряду Санкт-Петербурга.
• 25 вересня 2019 року обрано втретє на посаду голови Ради Федерації. Альтернативних кандидатур при голосуванні не було.

7 листопада 2023 року Валентина Матвієнко запропонувала створити «міністерство щастя». Воно нібито повинно давати оцінку, наскільки той чи інший закон робитиме росіян щасливими.^[8][9]

«Я мрію… Навіть пропонувала: створімо у Росії міністерство щастя. Те відомство, через яке проходитимуть всі рішення і закони на предмет того, чи робить це людей щасливішими», — заявила Матвієнко.

Санкції

Країни, у яких Матвієнко потрапила під санкції

Згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста від 2 березня 2014 року Матвієнко занесена на дошку ганьби міста під номером один^[10] (Рада Федерації РФ під її головуванням дала дозвіл Володимиру Путіну на введення російських військ на територію України)

За публічну підтримку введення військ на територію суверенної країни^[11], заклики про порушення автономії та демократичного ладу суверенної країни на Валентину Матвієнко накладено ряд санкційних обмежень.^[12]

6 квітня 2022 року Валентина Матвієнко додана до санкційного списку США.^[13]

За дії щодо анексії Криму до Матвієнко застосовані санкції ЄС — їй заборонено в'їзд до країн Євросоюзу та заморожені всі активи на його території^[14]. 13 березня 2023 Валентина Матвієнко додана до сайнкційного списку Євросоюзу.^[15]

Звання та нагороди

• Дипломатичний ранг: посол Росії (1997)
• Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009).
• Дійсна державна радниця Санкт-Петербурга 1 класу.
• Орден Святого апостола Андрія Первозванного (28 березня 2019) — за визначні заслуги перед Батьківщиною та багаторічну плідну державну діяльність.^[16]
• Герой праці Російської Федерації (7 квітня 2024) — за особливі трудові заслуги перед державою та народом^[16]

22 листопада 2024 року позбавлена державних нагород України та інших форм відзначення згідно з Указом Президента^[17].

Знання мов

Олександрівський сад. Москва. Покладання вінка до могили Невідомого солдата 23 лютого 2013

Крім російської, володіє українською, німецькою й англійською мовами.