Махно Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махно.

Василь Махно (нар. 8 жовтня 1964, Чортків Тернопільської області) — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. З 1995 року — член Національної спілки письменників України, АУП (1996-2000) .Учасник літературного гурту «Західний вітер» (1992). Кандидат філологічних наук (1995). Член міжнародного ПЕН-клубу (2003); Член Українського ПЕН.

Василь Іванович Махно
Народився	8 жовтня 1964(1964-10-08) (60 років) м. Чортків, Тернопільська область, нині Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Заклад	Ягеллонський університет
Знання мов	українська
Членство	Український ПЕН[1]
Нагороди	премія ім. Степана Будного Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008) Фонду Ковалевих (2009) Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013) книга року ВВС
Махно Василь Іванович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Василь Махно народився в Чорткові 8 жовтня 1964 р.

Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). Неодноразово брав участь в міжнародних поетичних фестивалях. До 2000 року жив та працював у Тернополі. 2000 року виграв Зелену картку та переїхав жити та працювати до США (Нью-Йорк)^[2]. Обійняв посаду ключового науковця НТШ-Америка.

31 травня 2015 року мав зустріч з бучачанами в місцевому «АРТ-дворі»^[3].

Творчість та досягнення

Лауреат премій ім. Степана Будного (1994), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2008, 2009), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013).

Збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» («Видавництво Старого Лева») була визнана книгою року BBC-2015^[4]. Друкувався у періодичних виданнях. Автор чотирнадцяти поетичних збірок, п’ятьох книжок есеїстики, збірки оповідань, роману та двох п’єс; його вірші, проза, есе та драми перекладено польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською, китайською, монгольською,турецькою мовами — більше, ніж 25 мовами світу.

Перекладає сучасну польську, німецьку, американську, сербську, білоруську і російську поезію, зокрема твори Ґ. Бенна, Р. Карвера, Ф. Ларкіна. Ч. Мілоша.

Рукопис вірша з циклу "Ду Фу" Василя Махна

Поезія

• «Схима» (Тернопіль: Збруч, 1993)
• «Самотність цезаря» (Тернопіль: Лілея, 1994)
• «Книга пагорбів та годин» (Тернопіль: Лілея, 1996)
• «Лютневі елегії та інші вірші» (Львів: Каменяр, 1998)
• «Плавник риби» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002)
• «38 віршів про Нью-Йорк» (К.: Критика, 2004)
• «Cornelia Street Cafe» (Київ: Факт, 2007)
• «Зимові листи» (К.: Критика, 2011)
• «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк» (Тернопіль: Крок, 2013)
• «Ровер» (Тернопіль: Крок, 2015)^[5]
• «Єрусалимські вірші» (К.: Критика, 2016)^[6][7][8]
• «Паперовий міст» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)
• «Поет, океан і риба» (Харків: Фоліо, 2019)
• «Одновітрильний дім» [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.] (Львів: Видавництво Старого Лева, 2021)

Про поезію Василя Махна

• Махнова особлива сила — в його подиву гідних образах. З давнішої творчости він приносить y нoвi вірші алогічну, a іноді антилогічну, асоціятивну чи навіть «підсвідому» організацію й цілих текстів, й окремих образів. Але в цих нових «прозаїчних» просторах така організація навіть буденних деталей стає явно домінантною: тут Махно найщільніше наближається до Ешбері, хоч ніколи нe доходить до його світу радикальної випадковості.

Богдан Рубчак, 2009.

• Парадокс (і водночас закономірність) полягає в тому, що українське слово Василя Махна саме через поетів «американізм» і нью-йоркський «регіоналізм» увійшло в сучасний багатомовний і багатонаціональний поетичний контекст, набуло широкого резонансу. З-поміж українських поетів, котрі живуть і працюють як на «материку», так і в зарубіжжі, Василь Махно належить до найвідоміших, хоча не для всіх і в усьому прийнятний, наважуся навіть сказати модних, за ним ганяються ЗМІ з проханням про інтерв'ю, його багато перекладають і друкують в Америці, Європі і Росії.

Юрій Барабаш, Кур'єр Кривбасу, 2014.

• «Махно — українець, який став космополітом, і космополіт, який залишається українцем. Він, мабуть, перший з українських поетів, який узяв на себе відповідальність за втрачений багатокультурний всесвіт України… Багатомовне середовище, з нью-йоркської вершини якого видно цілий світ, полегшило поетові його лінґвістичне вигнання; мало того, урбаністичну розмаїтість Америки, яка нагадує йому про багатомовний усесвіт польсько-єврейських містечок на околицях Австро-Угорської імперії, він уважає своїм власним надбанням. Із часом метод, у який Махно накопичує матеріяли для своїх творів, і самі ті твори розкриють дослідникам ставлення поета до російської літературної спадщини, польських історичних посилань, сучасної американської просодії та української культурної традиції…» [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  Йоханан Петровський-Штерн

Василь Махно виступає у воєводській бібліотеці міста Жешува, 2022

Проза

Романи

• Василь Махно. Вічний календар. Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. 624 с. ISBN 978-617-679-725-8^[9]

Збірка оповідань

• Василь Махно. Дім у Бейтінґ Голлов. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 176 с. ISBN 978-617-679-162-1^[10]

Про прозу Василя Махна

• Василь Махно у своїй прозі запитує: чи дім буває у множині? Чи він взагалі буває, зважаючи на те, що ми майже завжди покидаємо дім дитинства, і що він переважно існує лише у нашій пам'яті? Чи можна повернутися додому? — і, якщо можна, то що, крім пам'яті, на нас там чекає? Чотири оповідання із збірки — про Україну («Капелюх, дактилі, сливи», «Онуфрій і Титєна», «На автобусній», «Польський ровер, руська рама»), а чотири — про життя у США («Дім у Бейтінґ Голлов», «Бруклін, 42 вулиця», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців», «Соло дрозда»). Тут знайдемо все, що так добре виходило у Василя Махна вже в есеях — чітко виписані деталі, ті самі, які не можна вигадати, а тільки підглянути; економність і ємність тексту; жваву сюжетну динаміку. Але головне, як на мене, полягає в філософському наповненні…^[11]

Оксана Луцишина, ЛітАкцент

• Поет Василь Махно продовжує розширювати межі власної творчості, освоюючи нові жанри. Після книжки есеїв «Котилася торба» автор пропонує нам збірку оповідань «Дім у Бейтінг Голлов». Мода на малу прозу, отже, триває. Але для визнаного поета книга прози — це найперше виклик критикам, шанувальникам і просто єхидним персонажам літературного процесу.^[12]

Оксана Щур, ЛітАкцент

• Характерною особливістю малої прози Махна є уважний погляд на момент тут-і-тепер, який дає змогу сприймати найвіддаленіше минуле як близьке. Усі тексти споріднює тема пам'яті, і вона почасти є умовою цілісности постатей і персонажів оповідань. Найяскравіше це проявляється саме в оповіданнях з північноамериканського континенту. У текстах «Дім у Бейтінґ Голлов», «Соло Дрозда», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців» пам'ять формує композицію тексту, що перемикається із теперішнього на минуле. Темп такого перемикання у різних оповіданнях (та й у частинах одного і того ж твору) відрізняється і дає авторові змогу то уповільнювати дію, то пришвидшити її.
  Юлія Ємець-Доброносова. Критика.

Есеїстика

• «Парк культури і відпочинку імені Гертруди Стайн»^[13] Київ: Критика (2006)
• «Котилася торба» (есеї). К.: Критика (2011)^[14]
• Василь Махно. Околиці та пограниччя. Київ: Yakaboo Publishing, 2019. 240 с. ISBN 978-617-7544-20-2
• Василь Махно. Уздовж океану на ровері. Київ: Yakaboo Publishing, 2020. 336 стор. ISBN 978-617-7544-65-3
• Василь Махно. З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усякої свячини. Київ: Yakaboo Publishing, 2023. 384 c. ISBN 978-617-8107-61-1.

Есеї друкувалися в часописах «Критика», «Кур'єр Кривбасу».

П'єси

• Махно Василь. Bitch/beach Generation // Київська Русь. Одеса. Хвилі. 2007. № 11. С. 214—240
• Махно Василь. Coney Island: драма-оперета // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 9–10 (вер.-жовт.). С. 127—138

Переклади

Перекладає сучасну польську, американську та сербську поезії.

• Збіґнєв Герберт. «Струна світла». Тернопіль: Лілея, 1996.
• Януш Шубер. Спійманий у сіть. Київ: Критика, 2007. 120 с. ISBN 966-8978-13-7.
• Анна Фрайліх. Ім’я батька. Тернопіль: Крок. 2021. 104 с. ISBN 978-617-692-645-0.
• Богдан Задура. Прості Істини. Перекл. Василь Махно, Анна Грувер. Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. 112 с. ISBN 978-966-448-381-7.

Літературознавство

• «Художній світ Богдана-Ігоря Антонича» (1999)

Укладач

• «Дев'ятдесятники» (1998)

Переклади творів іноземними мовами

англійською

• Thread And Selected New York Poems (2009)
• Winter Letters: & Other Poems (2011)
• Paper Bridge (2022)

польською

• Wedrowcy. Poznan (2003)
• 34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko. Wroclaw (2006)
• Nitka, Sejny (2009)
• Dubno, kolo Lezajska. Lezajsk (2013)
• Listy i powietrsze. Lublin, 2015
• Express «Venecia». Mikolow (2016)
• Kalendarz wieczności. Warzawa (2021)
• Wiersze Jerozolimskie oraz 16 innych wiersze. Czestochowa (2022)
• Psalmy. Sejny (2022)

сербською

• Crna rupa poezije. Filip Visnic (2013)
• свадбарски купус. Београд: Alma (2017)

російською

• «Куры не летают». Харьков (2016) [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Частный комметарий к истории. Днипро: Гарда (2018)
• Вечный календарь. Харьков (2021)

румунською

• Fiecare obiect îşi are locul său: poezii alese. Craiova, Scrisul Românesc Fundația Editura (2009)

німецькою

• Das Haus in Baiting Hollow. Leipzig, Leipziger Literaturverlag (2020)

литовською

• Patarimas kaip geriau rašyti eilėraščiu. Vilnius (2024)

Нагороди

• Премія Степана Будного (1993)
• Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008)
• Фонду Ковалевих (2009)
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2010)
• Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013)
• Книга Року BBC (2015)
• Фіналіст премії ім. Юрія Шевельова (2015)
• Півфіналіст Angelus (2016)^[15][16]
• 100 людей культури (2016)^[17]
• «Encounter» prize of the Ukrainian Jewish Encounter (Canada / Bookforum Lviv)(2019)^[18]
• переможець першої Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» за роман «Вічний календар»^[19]
• Фіналіст премії міста літератури ЮНЕСКО (2020)
• Спеціальна відзнака UA: Радіо Культура (2020)
• Medal Wschodniej Fundacji Kultury «Аkcent» (2024)
• Спеціальна відзнака премії імені Юрія Шевельова (2024)

Аудіозаписи творів

• Василь Махно. Поет, океан і риба. Аудіозапис поезій з візуалізацією: https://www.youtube.com/watch?v=hMtFNHUdc9Y [Архівовано 26 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Василь Махно. "Ісход": https://www.youtube.com/watch?v=btl0M13pP-U [Архівовано 18 травня 2022 у Wayback Machine.]

Фільм про Василя Махна

В 2015 році український кінорежисер Олександр Фразе-Фразенко та продакшн-студія «OFF Laboratory» випустили повнометражний документальний фільм «Дім на сімох вітрах. Портрет Василя Махна»^[20]. Фільм містить в собі філософські роздуми Махна, читання віршів на вулицях Нью-Йорку, хроніку з дев'яностих. Фільм виконаний у специфічному фірмовому стилі Олександра Фразе-Фразенка, який розмиває межі між документалістикою та сюрреалістичним поетичним кіно. Прем'єра відбулася на Форумі видавців у Львові^[21]. Американська прем'єра відбулася взимку 2017 року в Колумбійському університеті^[22]. У видавництві Harvard Book^[23] на початку 2017 року вийшла книга «The House on Seven Winds. The Complete Script»^[24], присвячена фільму.