Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Мацуревич Іполит Купріянович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Іполі́т Купрія́нович Мацуре́вич (27 січня (8 лютого) 1882, селище Глуськ, Мінська губернія, нині Могильовська область, Білорусь — 22 липня 1939, Київ) — український хімік. Доктор хімічних наук (1939, без захисту дисертації), академік Академії наук Української РСР (1939).
Remove ads
Життєпис
Народився у сім'ї працівника пошти.[1]
У 1907 р. закінчив природознавчий відділ[1] Університета святого Володимира в Києві. У 1907—1915 рр. — лаборантом кафедри органічної хімії, від 1915 р. — асистент кафедри.
1910 року застосував хлоровугільний ефір для отримання третинних спиртів жирного ряду.
Під час І світової війни він разом з іншими вченими кафедри багато зробив для виробництва медикаментів, потрібних фронту.[1]
З 1933 року був доцентом, а з 1935 року — професором[2] кафедри органічної хімії. Водночас у 1925—1930 роках викладав у Київському інституті народного господарства, з 1930 року — у Київському політехнічному інституті.
З 1932 року працював науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту каучуку та каучуконосів. У 1934—1939 роках очолював відділ високомолекулярних сполук Інституту хімічної технології Академії наук УРСР. Був одним із засновників Інституту органічної хімії Академії наук УРСР (1939, Київ).
Одержав звання доктора хімічних наук без захисту.[1]
У 1939 році обраний членом Президії Академії наук УРСР і головою Відділу фізико-хімічних і математичних наук.
Помер 22 липня 1939 року в Києві.
Remove ads
Наукова діяльність
Узагальнити
Перспектива
Опубліковано 30 наукових робіт.[1]
Наукові праці присвячені дослідженням в галузі органічного синтезу, як то дослідження синтезу бета-оксикислот, спиртів за реакцією Гріньяра, сірчистих похідних 1, 2,4-триазолу, ненасичених кетонів.
Він вивчав семикарбазиди, семикарбазони, тіосемикарбазиди та тіосемикарбазони. Використавши бензол як розчинник, одержав β-оксикислоти з вищими виходами. Вперше застосував хлорвуглецевий естер для синтезу третинних спиртів жирного ряду.
Із бромалілу та ароматичних і гідроароматичних кетонів (за методом Володимира Яворського) отримав ненасичені спирти, які потім окислював у триолі та дегідратував у дієни. Досліджував реакцію α-тіофенальдегіду з гідразином і семикарбазидом, приділив значну увагу хімії семикарбазидів та реакціям насичених кетонів з семикарбазидом.
Довів, що семикарбазид не лише конденсується з кетонною групою у семикарбазон, а й одночасно приєднується за подвійним зв'язком, якщо він знаходиться у кон'югації з карбонільною групою. Встановив, що тіосемикарбазид не має здатності до приєднання, а гідроксиламін не приєднується за подвійним зв'язком до семикарбазону ненасиченого кетону, але витісняє семикарбазид з утворенням оксиму.
Вивчав конденсацію ароматичних амінів з тіосемикарбазидом та його похідними, встановивши низку закономірностей і механізми перетворень у цих системах. Розробив метод отримання амінів відновленням фенілгідразонів, оксимів, альдазинів і кетазинів активованим алюмінієм.
Разом із С. М. Реформатським досліджував склад каучуку та смол вітчизняних каучуконосів. Виділив зі смоли хондрили кристалічний спирт С28Н48О з температурою плавлення 187—188 °С, який назвав хондриліном. Із молочного соку ваточника виділив спирти α-амірин та β-амірин.
Remove ads
Основні праці
- Действие магния и галоидо-производных жирного ряда на хлоругольный эфир // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. Часть хим., отд. 1. 1910. Т. 42;
- Получение семикарбазонов и семикарбазид-семикарбазонов циклогексенов // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. Часть хим., отд. 1. 1913. Т. 45;
- Действие ароматических аминов на хлористоводородный семикарбазид // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. Часть хим., отд. 1. 1924. Т. 56;
- О получении и исследовании некоторых 1, 2, 4-триазолов // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. Часть хим., отд. 1. 1930. Т. 62.
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads