Мацюра Олександр Григорович

Олександр Григорович Мацюра (рум. Alexandru Maţiura; нар. 24 жовтня 1954, Єдинці^[1], Молдавська РСР) — радянський футболіст і молдовський футбольний тренер. Заслужений тренер Молдови^[2]. Нагороджений молдавським орденом «За цивільні заслуги» (рум. «Meritul Civic»)^[2]. Тренер-асистент Курбана Бердиєва в тренерському штабі казанського «Рубіна».

Олександр Мацюра
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Григорович Мацюра
Народження	24 жовтня 1954(1954-10-24) (70 років)
	Єдинці, Молдавська РСР
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР  Молдова
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1974 «Ністру» 2 (0) 1975 «Команда м. Тирасполь» ? (?) 1976—1985 «Ністру» 260 (41) 1985 «Заря» (Б) 15 (3) 1986 «Текстильник» (Т) 15 (3) 1986—1987 «Ністру» 46 (1) 1988 «Заря» (Б) 3 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1988 1992—1993 ? 1994—1995 1996—1998 1998—2000 1998—2001 1998 1999—2001 2003—2004 2004—2005 2006	«Заря» (Б) «Сперанца» (Н) «Кодру» «Тилігул» «Конструкторул» Молдова (олімп.) Молдова U-21  Молдова  Молдова «Тирасполь» «Ністру» (Ат) «Ністру» (Ат)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Футбольну кар'єру розпочав у 1974 році в «Ністру», однак наступного року був призваний на військову службу, яку проходив у військовому клубі «Команда міста Тирасполь». Наступного року повернувся у «Ністру». Загалом же у кишиневському клубі провів понад 300 матчів, відіграв понад 13 сезонів, два з яких (1974 та 1983) — у Вищій лізі СРСР. У 1979 році — учасник VII літньої Спартакіади народів СРСР у складі футбольної збірної Молдавської РСР. Влітку 1985 року перейшов у «Зарю» (Бєльці), а на початку 1986 року — «Текстильника» (Тирасполь). Проте влітку 1986 року повернувся до «Ністру». У 1988 році захищав кольори бєльцької «Зарі», у футболці якої й завершив кар'єру гравця.

Кар'єра тренера

По завершенні футбольної кар'єри розпочав тренерську діяльність. Завершивши кар'єру футболіста в «Зорі» (Бєльці), увійшов до тренерського штабу команди, з вересня до кінця 1988 року виконував обов'язки головного тренера команди. У 1989 році продовжував працювати у тренерському штабі «Зарі». У 1990—1991 роках проходив навчання у Вищій школі тренерів у Москві. У 1991 році допомагав тренувати кишинівський «Ністру». З 1992 по 1998 рік очолював клуби «Сперанца» (Ніспорени), «Тилігул» (Тирасполь) та «Конструкторул» (Кишинів). З 1998 року працював у збірній Молдови. Очолював олімпійську збірну країни та допомагав тренувати національну збірну. 22 березня 1998 року замінив тренера збірної Молдови на товариський проти Азербайджану. У грудні 1999 року він призначений головним тренером збірної Молдови, яку очолював до червня 2001 року^[3]. Потім з 2003 по 2004 рік очолював ФК «Тирасполь». Також тренував молодіжну збірну Молдови. З 2004 року з перервами тренував «Ністру» (Атаки). У вересні 2006 року його запросили в казанський «Рубін», де допомагав тренувати гравців^[4]. Наприкінці 2013 року після звільнення Курбана Бердиєва залишив «Рубін». У січні 2015 року приєднався до тренувального складу Гурбана Бердиєва, який був призначений головним тренером ФК «Ростов»^[5].

Сім'я

• Син, Андрій Олександрович Мацюра — молдовський футболіст і тренер, залучався до матчів за збірну Молдови.
• Брат, Сергій Григорович Мацюра — радянський та молдовський футболіст, а також російський футбольний арбітр, у 2007-2008 роках обслуговував матчі Російської прем'єр-ліги.

Досягнення

Як гравця

• Перша ліга СРСР
  • Срібний призер (1): 1982

Як тренера

«Тилігул» (Тирасполь)

• Кубок Молдови
  • Володар (1): 1994/95

«Конструкторул» (Кишинів)

• Національний дивізіон Молдови
  • Чемпіон (1): 1996/97

• Кубок Молдови
  • Володар (1): 1995/96

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР
• Заслужений тренер Молдови
• Орден «За цивільні заслуги» (рум. «Meritul Civic»)