Межевікін Євген Миколайович

Євге́н Микола́йович Межеві́кін (нар. 21 травня 1982) — український військовик, танкіст, полковник Збройних сил України, Герой України.

Євген Миколайович Межевікін
Полковник
Загальна інформація
Народження	21 травня 1982(1982-05-21) (43 роки) РРФСР
Alma Mater	Харківський інститут танкових військ
Псевдо	«Адам»
Військова служба
Роки служби	2004—т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України • Бої за Піски • Бої за Донецький аеропорт
Командування
з 2017  1 ОТБр, заст. командира бригади 2015—2017  1 ОТБр, командир 1-го ТБ 2014—2015  93 ОМБр, виконуючий обов'язки командира 4-ї бтгр до 2014  93 ОМБр, командир роти
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «Слава і честь» Орден «Народний Герой України» Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Зовнішні відеофайли
	Євген Межевікін: Танкіст-легенда на YouTube // Espreso.TV, 18 вересня 2015

За час війни пройшов шлях від командира роти до заступника комбрига. Псевдо «Адам».

Короткий життєпис

Народився в Росії у шахтарській родині. На початку 1990-х сім'я переїхала на Дніпропетровщину. З дитинства мріяв стати військовим. 2004 року закінчив Харківський інститут танкових військ НТУ «ХПІ», інженерний факультет. За розподілом потрапив у 93 механізовану бригаду, на посаду заступника командира з озброєння. Згодом отримав під командування танковий взвод, потім і роту.

Бойовий шлях

Станом на березень 2014 командував 2-ю танковою ротою 93-ї окремої механізованої бригади, псевдо «Адам».^[1]

В складі танкового батальйону 93 механізованої бригади на передовій з травня 2014-го, виконував завдання по виставленню блокпостів, супроводженню колон, веденню розвідки. 21 липня під Пісками був поранений командир 1-го танкового батальйону, командування прийняв Межевікін.

Під час штурму селища Піски влітку 2014, виконуючи обов'язки командира 4-ї батальйонної тактичної групи 93-ї бригади, дістав контузію і пошкодження ребра, але незважаючи на поранення продовжив управління підпорядкованими підрозділами та забезпечив успішне виконання бойових завдань. Після лікування відразу повернувся в зону проведення АТО. Неодноразово під безперервними обстрілами противника, в складних умовах забезпечував підвезення боєприпасів та продовольства захисникам Донецького аеропорту, під ворожим обстрілом здійснив евакуацію підбитої БМП-2 з екіпажем зі злітно-посадкової смуги аеропорту. Під час артилерійського обстрілу противника в районі с. Тоненьке ризикуючи власним життям локалізував пожежу, що виникла на складі боєприпасів і врятував особовий склад та техніку. У вересні 2014 екіпаж «Адама» знищив 2 танки проросійських сил біля терміналу Донецького аеропорту. Через кілька днів відбувся бій українського Т-64 проти трьох російських Т-72, один з яких був підбитий. В наступних боях було підбито ще 2 ворожі танки. В жовтні 2014 в районі с. Опитне з метою евакуації техніки та особового складу підрозділу однієї з аеромобільних бригад ВДВ здійснив прорив смуги оборони противника та забезпечив евакуацію особового складу та двох БТР-80.

Безпосередньо в зоні АТО організував допідготовку танкових екіпажів — здійснював їх підготовку та передавав свій бойовий досвід з урахуванням особливостей та умов ведення бойових дій на сході держави. За безпосередньої участі та під керівництвом офіцера здійснювався ремонт та відновлення техніки.

У березні 2015 переведений до 1-ї окремої танкової бригади на посаду командира 1-го танкового батальйону. Виконував завдання в районі Волновахи.

Станом на вересень 2015 року — слухач Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

2017 призначений на посаду заступника командира 1-ї окремої танкової бригади.

На початку грудня 2019 року Межевікін оприлюднив складену на нього оцінну картку військовослужбовця за підписом полковника Сергія Літвінова, згідно з якою він визнаний таким, що не відповідає займаній посаді заступника начальника управління підготовки військової частини.^[2][3]

Після початку повномасштабного вторгнення росіян до України очолив зведену тактичну групу "Адам". Брав участь у боях під Ірпенем, на Запорізькому напрямку, під Харковом, під Бахмутом та ін.^[4].

Станом на осінь 2024 займав посаду заступника начальника Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу ЗСУ^[5].

Особисте життя

З дружиною Валерією виховують доньку Вероніку 2009 р.н. та сина Андрія 2011 р.н.

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі^[6][7]
• Орден Богдана Хмельницького I ст. (11 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[8]
• Орден Богдана Хмельницького II ст. (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[9]
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[10]
• Відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «15 років сумлінної служби», «За сумлінну службу» III ст.^[11]
• Нагрудний знак Начальника Генерального штабу «Слава і честь» (вересень 2015)^[12].
• Недержавна відзнака ― Орден «Народний Герой України» (4 червня 2015)^[7]
• Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»^[11]