Меланхолія (фільм)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Меланхолія (значення).

«Меланхолія» (англ. Melancholia) — фільм-катастрофа Ларса фон Трієра з Кірстен Данст у головній ролі. Світова прем'єра відбулася у рамках 64-й Каннського кінофестивалю 18 травня 2011 року^[4]. В широкий прокат фільм вийшов 26 травня 2011 року. Прем'єра в Україні відбулася на Одеському кінофестивалі, який проходив 15-23 липня 2011 року^[5][6].

Меланхолія
Melancholia
Жанр	драма наукова фантастика фільм-катастрофа
Режисер	Ларс фон Трієр
Продюсер	Мета Луїза Фольдагер Луїза Вест
Сценарист	Ларс фон Трієр
У головних ролях	Кірстен Данст Кіфер Сазерленд Шарлотта Генсбур Александер Скашгорд Шарлотта Ремплінг Стеллан Скашгорд Удо Кір Джон Гарт
Оператор	Мануель Альберто Кларо
Композитор	Ріхард Вагнер
Монтаж	Моллі Марлен Стенсгаард
Художник	Jette Lehmannd[1][2]
Кінокомпанія	Zentropa
Дистриб'ютор	Nordisk Film
Тривалість	130 хв.
Мова	англійська
Країна	Данія  Швеція  Італія  Франція  Німеччина
Рік	2011
Дата виходу	26 травня 2011 21 липня 2011
Кошторис	7,4 млн. $
Касові збори	15 946 321 $[3]
IMDb	ID 1527186
melancholiathemovie.com
Меланхолія у Вікісховищі

Сюжет

Фільм починається з загибелі планети Земля, а далі оповідається про час напередодні катастрофи^[7]. Стрічка розповідає історію двох сестер — меланхолійної Жюстін та виваженої Клер (Кірстен Данст та Шарлотта Генсбур відповідно)^[8]. На початку фільму відбувається весілля Жюстін та Майкла (Александер Скашгорд). Всупереч її очікуванням, весілля наповнене рядом травматичних подій, і Жюстін впадає у депресію, що дозволяє їй залишитися спокійною у той час, коли Землі загрожує знищення через зіткнення з планетою під назвою Меланхолія, і усі, зокрема її сестра Клер, панікують.

У ролях

• Кірстен Данст — Жюстін
• Кіфер Сазерленд — Джон
• Шарлотта Генсбур — Клер
• Александер Скашгорд — Майкл
• Шарлотта Ремплінг — Гебі
• Стеллан Скашгорд — Джек
• Джон Герт — Декстер
• Удо Кір — планувальник весілля
• Єспер Крістенсен — Маленький Батько
• Бреді Корбет — Тім
• Камерон Спурр — Лео

Нагороди і номінації

• Приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль (Кірстен Данст)
• Приз Давид Донателло (італійська національна кінонагорода) — номінація — найкращий європейський фільм року.^[9]

Зйомки

Фільм було анонсовано у жовтні 2009 року. Зйомки фільму проходили з 22 липня по 8 вересня 2010 року у замку Тьюлеом (Швеція).

Автори фільму отримали на зйомки 7,9 мільйонів данських крон від Данського інституту кіно, 600 тисяч євро від Eurimages та 3 мільйони шведських крон Шведського інституту кіно^[10][11]. Також у фінансуванні фільму взяли участь Film i Väst, DR, Arte France, CNC, Canal+, BIM Italy, Filmstiftung Nordrhein-Westfalen, Sveriges Television and Nordisk Film- & TV-Fond^[12].

Скандал на пресконференції

На післяпрем'єрній пресконференції фільму 18 травня Ларс фон Трієр у відповідь на провокативне запитання журналіста про використання німецької естетики у «Меланхолії» сказав^[13]:

Я думав, що я єврей дуже довго. І я був дуже радий бути євреєм. Потім з'явилась Сюзанна Бір[14] і я вже не був такий радий бути євреєм. Це був жарт, вибачте. Але згодом виявилося, що я не єврей[15]. І навіть якби я був євреєм, я був би другосортним євреєм. Але тим не менше, я дуже хотів бути євреєм, поки не дізнався, що я насправді скоріше нацист, тому що моя родина німці. Хоча це теж певним чином потішило мене. Що я можу сказати? Я розумію Гітлера. Я думаю, що він робив деякі неправильні речі, це так. Але я можу уявити його, як він сидить у своєму бункері... Я розумію його як людину. Він не той, кого можна назвати хорошим хлопцем, але багато у чому я розумію його, навіть десь йому співчуваю. Але я не підтримую Другу світову війну і я не проти євреїв. Навіть Сюзанни Бір (це знову жарт). Я дуже за євреїв, але не надто, бо вони той ще геморой... Я вже не знаю, як закінчити цю фразу... Мені дуже подобається Альберт Шпеєр, він мабуть був одним з найкращих божих дітей, у нього був талант, який він використовував... Добре, добре, я нацист.

Керівництво Каннського кінофестивалю назвало висловлювання Трієра неприйнятними й 19 травня оголосило його персоною нон ґрата на фестивалі^[16][17]. Тим не менше, фільм не було виключено з конкурсної програми^[18].

На пресконференції у Данії режисер заявив, що у Каннах неправильно зрозуміли його гумор і що він вважає Голокост найстрашнішим з того, що траплялося з людством. Водночас він сказав, що пишається статусом персони нон ґрата у Каннах, оскільки він перший в історії кіно, хто його отримав^[19].

Кірстен Данст і Йорген Лет^[20], з якими Ларс фон Трієр співпрацював у своїх фільмах, заявили, що не бачать у словах Трієра нічого, окрім його специфічного гумору. Водночас французький режисер Клод Лелуш заявив, що своїм виступом Трієр здійснив творче самогубство^[17].

Див. також

• Шведський інститут кінематографії

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Офіційний трейлер(англ.)

• Офіційний сайт [Архівовано 10 квітня 2011 у Wayback Machine.](англ.)(дан.)
• Меланхолія на сайті Kino-teatr.ua
• Меланхолія на сайті IMDb (англ.) (англ.)
• Про фільм на сайті Каннського кінофестивалю(рос.)(англ.)(яп.)(араб.)(фр.)(ісп.)(порт.)(кит.)
• Рецензія на фільм [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.) у газеті The Guardian
• Рецензія на фільм [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.) у газеті The Daily Telegraph