Мелес (річка)

Мелес (тур. Meles Çayı) — невелика берегова річка в Малій Азії, в Лідії. Бере початок в 18 км на південь від сучасного міста Ізміра в Туреччині, на південному схилі Кадіфекале (в давнину Пагос, дав.-гр. Πάγος), перетинає територію Ізміра і впадає в Ізмірську затоку. Наближаючись до Ізміру Мелес ділиться на два рукави, один з яких перетинає передмістя. Трішки нижче розподілу на рукави перекинутий мальовничий «міст караванів», а приблизно в 5 км нижче за течією долина річки пересічена двома античними акведуками (Kızılçullu Su Kemerleri), покритими травертином^[1]. Поблизу гирла річку перетинає сучасний автомобільний міст.

Мелес
38°26′26″ пн. ш. 27°10′06″ сх. д.
Витік
• координати	38°18′58″ пн. ш. 27°07′10″ сх. д.
Гирло
• координати	38°26′26″ пн. ш. 27°10′06″ сх. д.
Країни:	Туреччина
Регіон	Ізмір
Медіафайли у Вікісховищі

Арковий (з однієї кам'яної плити) «міст караванів» через річку Мелес датується 850 роком до н. е. і є найдавнішим мостом, який використовується до цього часу^[2]. Міст караванів відвідували композитор Огінський^[3] і співак Шаляпін^[4] під час візиту в Смирну.

У давнину річка називалася Меле (Меліт^[5], лат. Meles, дав.-гр. Μέλης). При джерелах Мілета в печері Гомер ніби писав свої пісні; звідси й прізвисько Мелесіген^[6] (Μελήσιγενής)^[7] — «народжений Мелетом»^[8], також «мелетські твори» (Meleteae chartae). Затока, в яку впадала річка, називався Мелетською (Μελήτου κόλπος)^[9]. Згідно Псевдо-Геродоту («Життя Гомера») мати Гомера Крефеїда була мешканкою еолійського міста Кими і народила Гомера на річці Меле. Псевдо-Плутарх^[10], Піндар і Стесімброт^[11] повідомляють, що батьками Гомера були річковий бог Меле і німфа Крефеїда в Смирні. Після того, як Мелесіген (або Мелесіанакт) осліп, його стали звати «гомером», як називали сліпців на еолійському діалекті давньогрецької мови. Згідно з іншим життєписам Ὅμηρος означало «заручник»^[12].

Страбон повідомляє, що річка текла неподалік від стін Смирни. У Смирні був культ Гомера. Існував Гомерій — чотирикутний портик з храмом Гомера і його дерев'яною статуєю^[13]. Також в Смирні мідна монета чеканилася, звана гомерієм^[5].