Мельникова Анастасія Рюриківна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельникова.

Анастасія Рюриківна Мельникова (нар. 19 вересня 1969 року,^[3], Ленінград) — радянська і російська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (2006)^[4].

Мельникова Анастасія Рюриківна
Народилася	19 вересня 1969(1969-09-19)[1][2] (56 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов	російська
Заклад	Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської і Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Членство	Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Партія	Єдина Росія
Нагороди
IMDb	ID 0578208
Медіафайли у Вікісховищі

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга
6-го скликання
Єдина Росія	14 грудня 2011	—

Російський політичний діяч. Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга V і VI скликань з 14 грудня 2011 року.^[5]

Велику популярність їй принесла головна жіноча роль Анастасії Абдулової в трьох серіалах: «Вулиці розбитих ліхтарів», «Опера. Хроніки забійного відділу» та «Ливарний».

Внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України^[6]. Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[7].

Біографія

Народилася 19 вересня 1969 року в сім'ї лікарів.

Закінчила акторський факультет ЛДІТМіКа (нині — РДІСМ; курс Ігоря Владимирова) в 1990 році. Стажувалася в США.

З 1993 року працює в театрі імені В. Ф. Коміссаржевської. Художній керівник російсько-американського фестивалю мюзиклу.

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга

У 2011 році була обрана до Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга від партії «Єдина Росія»^[8]. При цьому Анастасія поки не є членом партії, перебуваючи в статусі кандидата (прихильника)^[9].

У законодавчих зборах Петербурга Мельникова є заступником голови постійної комісії з питань культури, науки та освіти^[10], опікуючись сферою культури. Так, Мельникова була одним з ініціаторів зустрічі депутатів, громадськості та голови комітету з культури Дмитра Месхієва. Свою роботу в комісії Мельникова описує так: «Я свою роль бачу в тому, щоб максимально згладити протиріччя, але щоб люди побачили проблему. А в агресії і в гніві людина не побачить тих речей, які їй хотілося б донести»^[11].

11 березня 2014 року підтримала анексію Криму Росією і підписала звернення діячів культури РФ на підтримку політики Президента РФ Путіна в Україні та в Криму.

18 вересня 2016 року Анастію Мельникову знову було переобрано депутатом на найближчі 5 років.

3 липня 2018 року, будучи членом комісії з соціальної політики і охорони здоров'я Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, підтримала проект федерального закону № 489161-7 «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації з питань призначення та виплати пенсій»^[12][13]. Таким чином, Мельникова підтримала пенсійну реформу, запропоновану Урядом Росії.^[14]

Родина

Серед пращурів — селяни і купці, а також дворяни з роду Верьовкіних-Шелют.

У XX столітті з'явилося багато лікарів Мельникових, основним навчальним закладом для них була Санкт-Петербурзька військово-медична академія.

Предки Анастасії родом з Мезені: її прадід Василь Васильович Мельников був одним з найбагатших купців міста^[15]. Його син, дід Анастасії — хірург-онколог, генерал-майор медичної служби, академік Академії медичних наук СРСР Олександр Васильович Мельников (1889—1958)^[16][17][18], батько — Рюрик Олександрович (1924—1993)^[19] і мати Олена Олегівна (нар. 1946) — також хірурги-онкологи.

Брати — Олег (хірург, кандидат медичних наук) і Олександр (юрист).

Дядько — Олег Мельников, астроном, член-кореспондент Академії наук СРСР^[15][20].

У 18 років Анастасія пережила тяжку втрату — смерть Томаза Гвішіані, який, незважаючи на 22-річну різницю у віці, мав стати її чоловіком.

Донька Марія (нар.. 24 липня 2002).

З 1990 року була одружена з В'ячеславом Тельновим (нар.. 7 вересня 1958 р., Заслужений працівник культури Російської Федерації, кінопродюсер, тоді — директор Санкт-Петербурзької студії документальних фільмів, зараз — генеральний директор ВАТ "Кіностудія «Ленфільм»); прожили в шлюбі вісім років, пізніше розлучилися. В даний час — неодружена.

Анастасія — хрещена мати Варвари Федорцової, дочки актора Андрія Федорцова^[21].

Творчість

Фільмографія

• 1990 — Афганський злам — епізод
• 1994 — Російський транзит — танцівниця Настя
• 1994 — Рік собаки — співачка
• 1995 — Манія Жизелі — Лідочка Іваніва
• 1998—2003 — Вулиці розбитих ліхтарів 1-5 — Анастасія Абдулова (5 сезонів, 135 серій)
• 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон — мистецтвознавець Ірина Лебедєва
• 2000 — Агент національної безпеки-2 (серія № 14 «Гордіїв вузол») — емігрантка Люба Сунстрем
• 2003 — Ідіот — Олександра Іванівна Єпанчіна
• 2004 — Опера. Хроніки убійного відділу — Анастасія Абдулова
• 2004 — Завжди говори «Завжди» 2 — Рита
• 2005 — Ріелтор — Надя, дружина Аркадія
• 2005 — Казус Кукоцького — Ірина Іванівна Єлісєєва
• 2006 — Секретні доручення — слідчий Тетяна Лопатко
• 2007 — Стратити не можна помилувати — Олена Олександрівна Новожилова
• 2007 — Сонька — Золота Ручка — каторжанка Груня
• 2007 — Сторонній — дружина Олександра Ремезова
• 2008 — Біс — психолог Анастасія Мельникова
• 2008 — 2014 — Літєйний, 4 — Настя Мельникова
• 2008 — Тільки вперед — Настя
• 2009 — Я покажу тобі Москву — слідчий
• 2009 — Глухар. Приходь Новий рік! — Настя Мельникова
• 2010 — Рись — Кошкіна
• 2010 — Питання честі — Настя Мельникова
• 2015 — 12 місяців. Нова казка — Поліна, мама Лізи
• 2015 — Під електричними хмарами — Ірина
• 2016 — Іван — Ольга
• 2016 — Птах — мама Каті
• 2019 — Врятувати Ленінград — мати Насті, Марія Миколаївна

Телеспектаклі

• 1999 — Ушанування — Саллі Гейнс

Ролі в театрі

• 2009 — Джон Прістлі «Скандальна пригода» — Хардейкер (антреприза)
• 2009 — Олексій Козирєв «Стратити не можна помилувати» — директорка гімназії (антреприза)
• 2014 — Бернард Шоу «Мільйонерка» — Єпіфанія (антреприза)
• 2015 — Олексій Козирєв «На Брудершафт» — жінка. (Театр Алеко)

Інші телепроєкти

Тричі брала участь у телегрі Форт боярд 2003 і 2006 рік: у перший раз грала команда учасників: Сергій Чонішвілі, В'ячеслав Грунський, Ольга Сидорова, Євген Попов і Наталія Антонова, у другій і третій: Світлана Журова, Володимир Філіппов та Євген Ганелін.

• У 2006 році брала участь у російському телевізійному проекті «Танці з зірками».
• У 2007 році вела телепрограму «Лихі 1990-ті» на НТВ.
• З жовтня 2007 по березень 2009 років вела програму «Приватний візит Анастасії Мельникової» на телеканалі 100ТВ.
• З 22 вересня 2009 року по серпень 2010 року була ведучою телепрограми «Ділянка» на Першому каналі.
• 18 червня 2018 року брала участь у програмі Доля людини на телеканалі Росія 1.

Нагороди та звання

• Заслужена артистка Російської Федерації (20 квітня 2006 року) — за заслуги в галузі мистецтва^[4].
• Орден Дружби (29 квітня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[22].