Мельниченко Ірина Андріївна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Мельниченко.

Іри́на Андрі́ївна Мельниче́нко (нар. 18 квітня 1944, Київ) — українська співачка (сопрано), концертмейстер, диригент і композитор.

Мельниченко Ірина Андріївна
Основна інформація
Дата народження	18 квітня 1944(1944-04-18) (81 рік)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Професії	співачка, концертмейстерка, диригентка, композиторка
Освіта	Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1967)
Вчителі	Поляруш Ігор Анатолійович і Шамаєва Кіра Іванівна
Співацький голос	сопрано
Заклад	Думка і Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки
Нагороди

Життєпис

Народилася 18 квітня 1944 року в місті Києві (нині Україна). 1967 року закінчила Київську консерваторію, де навчалася у класі диригування Ігоря Поляруша та класі фортепіано Кіри Шамаєвої. Одночасно протягом 1966—1967 років працювала в капелі «Думка».

З 1968 року — солістка; з 1992 року — хормейстер Заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки.

Творчість

Авторка аранжувань та обробок українських народних пісень:

• для мішаного хору: «Пісня про Батьківщину», «Прапор України»;
• для фортепіано: «Щедрівочка», 4 Сонети, «Спомин», на слова Лесі Українки «Вечірня пісня», «Гетьте, думи, ви хмари осінні!»;
• для жіночого хору та оркестру: «Хатина мого дитинства»;
• для жіночого хору: «Під дубиною під зеленою», «Ой упав сніжок», «Коло мої хати», «Летить галка через балку», «Ой журавко, журавко», «Цвіте терен», «Іванко, Іванко»;
• для чоловічого хору: «Ой у полі жито», «Стоїть гора високая», «Ой у лузі калина».

Разом із колективом гастролювала у 63-х країнах світу.

Відзнаки

• заслужений артист Української РСР (1975);
• заслужений діяч мистецтв України (1995)^[1];
• лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» (2023; за книгу: «Непереспівана мелодія душі»)^[2].