Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Мельничук Тарас Юрійович

український поет-дисидент З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Мельничук Тарас Юрійович
Remove ads
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Мельничук.

Тара́с Ю́рійович Мельничу́к (20 серпня 1938, с. Уторопи — 29 березня 1995, Коломия) — український поет-дисидент, в'язень радянських таборів та жертва репресивної психіатрії. Лауреат Шевченківської премії (1992).

Коротка інформація Тарас Юрійович Мельничук, Народився ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Після закінчення десятирічки Тарас Мельничук працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі — в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії.

1958 — вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі покинув навчання й поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю.

1964 — поновився в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство.

Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.

1967 — у видавництві «Карпати» вийшла його перша збірка віршів «Несімо любов планеті».

1967 — вступив на заочне відділення Московського літературного інституту.

Здав рукопис збірки віршів «Чага» у видавництва «Карпати» та «Радянський письменник», що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки.

Квітень 1979 — через спровокований КДБ інцидент[2], за «вчинення опору працівникові міліції» (а насправді за антирадянську діяльність[джерело?]), Тарас Мельничук був арештований на 4 роки. Далі — кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.

1982 — у видавництві «Смолоскип» у Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів «Із-за ґрат».

Після повернення із тюрми Тарас Мельничук почав багато пити.[2] Попри застереження друзів та їх намагання допомогти, урешті-решт він потрапив на курс лікування до спеціальної лікарні в Джурові. За припущенням, таким чином КДБ розраховувало звести нанівець авторитет поета та одночасно підірвати стан його здоров'я через ліки.[2] 1985 року після його втечі з Джурова Мельничука було запроторено до психлікарні в Підмихайлівцях. Звільнений він був лише 27 квітня 1986 року, одразу після Чорнобильської аварії.[2] Поету повідомили, що на нього тоді готувалося нове ув'язнення, але увагу радянських спецорганів було відвернуто техногенною катастрофою.[2]

1990 — вийшли збірки «Строфи із Голгофи» (Велика Британія) та «Князь роси» (Київ, видавництво «Молодь»).

1990 — вступив до Спілки письменників України.

1992 — за книжку «Князь роси» удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Останні роки прожив у Коломиї.

1994 — у Коломийській друкарні ім. Шухевича побачила світ збірка поезій «Чага» (завдяки директорові друкарні Михайлові Андрусяку).

Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.

Щороку 19 серпня, на День міста в Коломиї, вручають міську літературну премію імені Тараса Мельничука.

З 2018 року діє віртуальна сторінка Тараса Мельничука, де розміщені рукописи поета, світлини та інші матеріали, пов'язані з його творчістю.

Remove ads

Бібліографія

Узагальнити
Перспектива

Прижиттєві видання

  • Несімо любов планеті (— Ужгород: Карпати, 1967. — 42 с.)
  • Із-за ґрат (— Торонто: Смолоскип, 1982. — 84 с.)
  • Строфи із Голгофи (Велика Британія, 1990) — тривають дискусії чи ця книжка справді була видана.[3]
  • Князь роси (— Київ: Молодь, 1990. — 152 с.)
  • Чага (— Коломия: Вік, 1994. — 175 с.)

Посмертні видання

Про нього

Савчук Микола. "Тарас Мельничук: «Я - іскорка Його» // Вісник Коломиї. 1991. 17 серпня. С. 6.

Савчук Микола. Про того, що прийшов з неба і в небо повернувся // Молодь України. 1995. 20 квітня. С. 3.

Remove ads

Відеографія

Вплив на сучасність

Іменем Тараса Мельничука названо дві літературні премії:[4]

Також, 14 жовтня 2009 в Івано-Франківську було започатковано щорічний Літературний фестиваль імені Тараса Мельничука «Покрова».

Пам'ять про Тараса Мельничука

  • Біля школи в селі Уторопи з 2012 року діє літераторатурно-меморіальний музей Тараса Мельничука.[4][5]
  • Пам'ятник Тарасові Мельничуку в Уторопах біля його музею та школи.
  • Меморіальна дошка на Коломийській дитячій бібліотеці № 2 названій його іменем. Там же діє кімната-музей.[6]
  • Меморіальна дошка на школі, де навчався Мельничук, у Яблунові.[7]
  • Меморіальна дошка у Косові на будівлі редакції газети, в якій працював поет.
  • Вулиця Тараса Мельничука у Коломиї.
Remove ads

Аудіокниги

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads