Мерсе Родореда

Мерсе Родореда і Гургі (ісп. Mercè Rodoreda i Gurgui; *10 жовтня 1908(19081010), Барселона — †13 квітня 1983, Жирона) — каталонська письменниця післявоєнного періоду.

Мерсе Родореда
кат. Mercè Rodoreda i Gurguí[1]
Ім'я при народженні	кат. Mercè Rodoreda i Gurguí[1]
Народилася	10 жовтня 1908(1908-10-10) Барселона
Померла	13 квітня 1983(1983-04-13) (74 роки) Жирона, Каталонія, Іспанія[2][3]  ·рак печінки
Поховання	Cementiri de Romanyà de la Selvad
Країна	Іспанія[1]
Місце проживання	Барселона Руассі-ан-Брі Лімож Бордо Париж Женева Romanyà de la Selvad
Діяльність	письменниця, письменниця-романістка, поетеса, есперантистка, авторка оповідань
Сфера роботи	література
Alma mater	Escola Menéndez Pelayod (1916)[4] і Liceu Dalmaud (1934)
Заклад	Revista de Catalunyad, Comissariat de propagandad, La Publicitatd і Institució de les Lletres Catalanesd
Знання мов	каталанська[1][5], іспанська і есперанто
Мова творів	каталанська
Роки активності	з 1930
Жанр	поезія
Magnum opus	«Площа Діамант» (1962)
Членство	Associació d'Escriptors en Llengua Catalanad
Батько	Andreu Rodoreda i Sallentd
Мати	Montserrat Gurguí i Guàrdiad
У шлюбі з	Joan Gurguíd
Діти (1 )	Jordi Gurguí i Rodoredad
Автограф
Нагороди	Premi d'Honor de les Lletres Catalanesd (1980) Gold Letterd (1976) Serra d'Or Critics Awardd (1967) Joan Crexells awardd (1937) Mestre en Gai Saberd (1949) Flor Naturald (1947) Flor Naturald (1948) Premi Joan Santamariad (1956) Mercè Rodoreda Awardd (1957) Premi Sant Jordi de novel·lad (1965) City of Barcelona Awardd (1980) Serra d'Or Critics Awardd (1982) Serra d'Or Critics Awardd (1981) Serra d'Or Critics Awardd (1968) Serra d'Or Critics Awardd (1987) Premi de la Crítica de narrativa catalanad (1981) Ramon Llull Novel Awardd (1969)
Сайт: mercerodoreda.cat
Мерсе Родореда у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Її роман «La plaça del Diamant» («Площа Діамант», 1962) перекладений на багато мов. Багато писала про громадянську війну в Іспанії.

Біографія

Мерсе Родореда народилася десятого жовтня 1908 в Барселоні. Вона була єдиною дитиною в сім'ї і рано вийшла заміж за брата своєї матері, коли їй було двадцять років. Він був старший за неї на сімнадцять років. Через рік у них народився син.

Подружнє і материнське життя направляла її на писання. Водночас, в Іспанії починається друга республіка і в її обстановці свободи письменниця стає відважною і рішучою. У 1933 році вона видала свій перший роман на власні гроші. Вона також працювала в різних журналах і за наступні кілька років публікує ще три романи і кілька казок.

У 1936 році, коли у неї вже була багато зв'язків з каталонськими публіцистами і важливими людьми, почалася громадянська війна. 1937 був ключовим роком для письменниці: вона отримала премію «Крешельс» за роман «Алома», але також розлучилася з чоловіком. Наступного року, перед кінцем війни, вона виїхала до Франції на заслання. Її син залишився у Барселоні у її матері, тому що вони думали, що вона повернулася б незабаром. Але після Перпіньяну і Тулузи, вона поїхала в замок Roissy-en-Brie на сході Парижа. Там зупинилися деякі каталонські біженці, і письменниця почала любовні відносини з каталонським письменником Армандом Обіолсом. Але була проблема. Він був одружений з сестрою іншого письменника і його шурин і його теща зупинилися в самому замку і вони були проти цієї любові.

Ситуація стала гірше. Біженці в замку повинні були знову переїхати через початок другої світової війни. Кілька з них виїхали в Америку, але пара закоханих поїхала в Лімож, де він був заарештований. Отже, вони ще два роки не могли жити разом. Зрештою, вони жили разом у Бордо і знову в Парижі, але їй було важко. Вона повинна була працювати кравчинею і не могла писати до 1947 року, коли почала співпрацю з журналом Ревіста де Каталунья. До 1953 року вона тільки писала короткі казки через погане здоров'я і параліч правої руки. Але вона поліпшувалася і переїхала з Армандом до Женеви, бо там він почав працювати перекладачем в ЮНЕСКО.

За словами письменниці, Женева була нудним містом, і там вона знайшла час і світ, щоби писати. Вона написала есе, романи і книгу казок, з якою вона програла приз Віктор Катала в 1956 році. У цей же час вона теж пише свій найвідоміший роман, «Площа Діамант», який не виграє приз Сант Жорді в 1960 році. Але один член журі зауважив роман і рекомендував його видавцеві, який публікував його в 1962 році. У наступні роки вона написала і видала інші романи: «Вулиця камелій», «Сад близько моря», і т.д. Її книги поступово продавалися переводилися на іноземні мови. З одного боку в шістдесятих роках вона отримувала велике задоволення від успіхів в кар'єрі, але з іншого боку в особистому житті у неї були сумні новини: у 1966 році померла її мати і через три роки її перший чоловік. Вони з сином посварилася ерез його спадщину. Після смерті Арманда, в 1971 році, вона відчувала себе однією на засланні, і відчуття віддаленості ще посилилося, тому що вона виявила, що у Арманда була коханка з 1958 року. Її самотність в Женеві і зустріч з друзями часів війни були причинами повернення письменниці в Каталонію в 1972 році.

Протягом шести років вона жила в Романьї де ла Сельва у подруги, де письменниця закінчила «Зламане дзеркало». Але письменниця звикла вести самотній спосіб життя і тому в селі вона побудувала свій будинок, куди й переїхала. З Романьє де ла Сельва, де вона жила до самої смерті, вона спостерігала, як кілька її книг стали фільмами і ТБ передачами.

У 1983 році, вона померла у лікарні Жирони від раку печінки. Коли вона дізналася про рак, вона більше не боролася за життя. В останні дні життя вона примирилася зі своєю сім'єю, тому що її видавець сповістив їх.

Головні твори

• Aloma (1938) «Алома»
• Vint-i-dos contes (1958)
• La plaça del Diamant (Площа Діамант) (1962)
• El carrer de les Camèlies (1966) «Вулиця Камелій»
• Jardí vora el mar (1967)
• Mirall trencat (1974) «Зламане дзеркало»
• Semblava de seda i altres contes (1978)
• Quanta, quanta guerra... (1980) «Скільки війни»
• La mort i la primavera, «Смерть і весна», незакінчений, виданий посмертно