Мефодій (Пишнячевський)

Архієпи́скоп Мефо́дій (в миру Михайло Пишняче́вський, Піснячевський; 12 червня 1774 — 10 липня 1845, Мгарський монастир)  — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Архієпископ Мефодій
Портрет ХІХ ст.
Архієпископ Астраханський та Кавказький
27 червня 1824 — 30 вересня 1825
Попередник:	Авраам (Шумилін)
Наступник:	Павло (Саббатовський)
Єпископ Полтавський та Переяславський
7 лютого 1816 — 27 червня 1824
Попередник:	Анатолій (Максимович)
Наступник:	Георгій (Ящуржинський)
Єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії
21 вересня 1813 — 7 лютого 1816
Попередник:	Іоасаф (Стретенський)
Наступник:	Амвросій (Орнатський)
Альма-матер:	Імператорський Московський університетd
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Михайло Пишнячевський
Народження:	12 липня 1774(1774-07-12)
Смерть:	10 липня 1845(1845-07-10) (70 років) Мгарський монастир, Лубенський повіт, Полтавська губернія
Похований:	Лубенський район

Життєпис

Народився в сім’ї священника^[1] Переяславської єпархії.

Навчався у Києво-Могилянській академії;

1797  — у Московському університеті.

8 вересня 1800 р. — поставлений вчителем у Київській академії ^[1].

28 березня 1803 р. — пострижений в чернецтво з іменем «Мефодій».

2 квітня 1803 р. — рукоположений в сан ієродиякона, а 6 квітня  — в сан ієромонаха^[1] і призначений соборним ієромонахом.

8 вересня 1803 р. — призначений професором Київської духовної академії^[1]. З 1806 — профект кафедри поезії і вищого класу математики, згодом префект КМА.

5 липня 1811 р. — отримав сан архімандрита (3-го класу)^[1].

1811  — призначений інспектором Петербурзької духовної семінарії, а з 13 березня 1812 — її ректором.

З 27 березня 1812 р. керував також Санкт-Петербурзьким Троїце-Сергієвим монастирем^[1].

21 вересня 1813 р. — хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.

З 7 лютого 1816 р. — єпископ Полтавський та Переяславський.

Був чудовим проповідником, з уст якого, за словами сучасника, «лилися перли і алмази». За його ініціативою були засновані духовне училище у Переяславі (1817) і парафіяльне училище в Полтаві при монастирі (1818).

27 липня 1824 р. — зведений в сан архієпископа Астраханського та Кавказького. Прибув до єпархії 16 жовтня того ж року^[2].

Астраханський клімат виявився важким, також страждав від того, що не мав освіченого оточення^[2].

З 30 вересня 1825  — архієпископ Псковський, Ліфляндський та Курляндський.

З 30 квітня 1833  — архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Будучи архієпископом Псковським втратив зір^[2], через що 10 травня 1834 звільнений на покій до Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря з річною пенсією 3200 рублів. Керував ним.

Помер 10 липня 1845 р. у цьому монастирі. Похований в соборному храмі.