Микола (Ширяй)

У 1921 році був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня як священник села Сваричівка Борзнянського повіту.

9 липня 1922 року у Благовіщенському соборі міста Ніжина висвячений на єпископа Ніжинського УАПЦ митрополитом Василієм Липківським у співслужінні архієпископа Нестора Шараївського. На той час мав у себе до 40 парафій^[1], зокрема церкви Борзенського повіту.

З часом перебрався на парафію у місто Носівка. У 1924 році посварився з власною округовою радою і наступного 1925 року перейшов до Діяльно-Христової церкви. У братстві був настоятелем Троїцької парафії в Києві.

25 грудня того року разом із єпископами-перебіжчиками Петром (Тарнавським) і Володимиром (Бржосньовським) хіротонізував на єпископа Новомиргородського і Зінов'євського Феофана (Хомжу).

Однак станом на 1926 рік парафія єпископа боргувала за архієрейський одяг 237 рублів.

Ще з 1926 року разом із Тарнавським і Бржосньовським спробував повернутися до УАПЦ, однак хоч і усі були прийняті, проте залишилось відкритим питання про те, чи залишати їм єпархії і парафії.

Єпископ Микола за умовами приєднання^[2] першим залишив парафію і перейшов на проживання до Михайлівського монастиря у Києві.

21 січня 1927 Микола (Ширяй) очолив самоліквідаційні збори Ради спілки релігійних громад ДХЦ^[3].

9 травня 1927 року єпископ Микола брав участь у храмовому святі в селі Мрин та після Євангелія закликав людей єднатися із синодальною церквою^[4].

8 листопада 1927 року в Троїцькій церкві Києва на свято Михайла відбулося повернення єпископів ДХЦ Чулаєвського, Тарнавського, Ширяя і Грушевського до УАПЦ.

З 1928 року Микола (Ширяй) став єпископом Роменським^[5] із включенням Прилуцької округи.

Арештований і розстріляний 17 травня 1938 року у Чернігові.

Микола (Ширяй)

Життєпис

Примітки

Довідка

Wikiwand - on