Миргородський Дмитро Миколайович

Дмитро Миколайович Миргородський (25 вересня 1939, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР — 20 липня 2001, Київ, Україна) — радянський і український актор театру і кіно, член Національної спілки кінематографістів України. Заслужений артист України (1998).

Дмитро Миколайович Миргородський
Зображення
Народився	25 вересня 1939(1939-09-25)[1]  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Помер	20 липня 2001(2001-07-20)[1] (61 рік)  Київ, Україна  злоякісна пухлина
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор, актор
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1959) і Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1963)
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Мосфільм, Московський художній театр і Кіностудія ім. О. Довженка
Батьки	М. Д. Миргородський
Брати / сестри	Миргородський Валерій Миколайовичd і Сергій Миколайович Миргородськийd
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Провідні ролі	«Нескорений»
IMDb	ID 0592348
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миргородський.

Біографія

Народився 25 вересня 1939 року в Запоріжжі в родині службовців. У 1957–1959 роках навчався на металургійному факультеті Київського політехнічного інституту.

У 1963 році закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна при Державному академічному Малому театрі.

У 1963–1964 рр. — актор Академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

У 1964—1968 роки — актор кіностудії «Мосфільм». У 1968—1969 рр. — актор МХАТ.

У 1970—2001 рр. — актор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка.

Могила Дмитра Миргородського

Помер 20 липня 2001 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 29).

Фільмографія

Акторські кінороботи:

• «Рік як життя» (1965, Георг Гервег, поет)
• «Ми, російський народ» (1965, Головачов)
• «Постріл» (1966, Минський)
• «Червоний намет» (1969, Каратті (немає в титрах)
• «Мир хатам, війна палацам» (1970, більшовик)
• «Назад дороги немає» (1970, 3-я серія, німецький офіцер (немає в титрах)
• «Зоряний цвіт» (1971, супутник)
• «Ніна» (1971, німецький солдат)
• «Довга дорога в короткий день» (1972, молодий вчений)
• «Нічний мотоцикліст» (1972, Сараєв)
• «Схованка біля Червоних каменів» (1972, Рахім)
• «Будні карного розшуку» (1973, Сапожников)
• «В бій ідуть тільки „старики“» (1973, комбат)
• «Чорний капітан» (1973, Астраханцев)
• «Не мине і року...» (1973, Свиридов)
• «Як гартувалась сталь» (1973, Паляниця)
• «Дума про Ковпака» (1973—1975, Савченко)
• «Блакитний патруль» (1974, Андрій Громов)
• «Особисте життя» (1974, епізод)
• «Народжена революцією» (1974—1976, Отець Серафім; Кочетков)
• «Це було в Міжгір'ї» (1975)
• «Небо—земля—небо» (1975, Снєжков)
• «Тривожний місяць вересень» (1976, Горелов, отаман банди)
• «Театр невідомого актора» (1976, денікінець)
• «Ати-бати, йшли солдати…» (1976, ротний, старший лейтенант)
• «Убитий при виконанні» (1977, Генріх Вентман, Ленфільм)
• «Тачанка з півдня» (1977, Олександр Аркадьєв, отаман-білогвардієць)
• «Змилуйся над нами» (1978, капелан Іомантас, Литовська к/с)
• «Море» (1978, Бугровський)
• «Підпільний обком діє» (1978, Балицький)
• «Квартет Гварнері» (1978, Мухортов)
• «Розколоте небо» (1979, Маріупольський)
• «Вавилон-XX» (1979, чоловік Мальви)
• «Дивовижні пригоди Дениса Корабльова» (1979, „індіанець“)
• «Йди і не прощайся» (Калиба, ЧССР, уповноважений)^{[джерело?]}
• «Мільйони Ферфакса» (1980, детектив)
• «Страх» (1980, Іванов)
• «Особливо важливе завдання» (1980, капітан НКВД)
• «На межі століть» (1981, Крашевський)
• «Довгий шлях у лабіринті» (1981, Борис Борисович Тулін)
• «Шурочка» (1982, офіцер (в титрах — Н. Миргородський)
• «Житіє святих сестер» (1982, купець)
• «Подолання» (1982, Філіппов)
• «Климко» (1983, поліцай (епізод)
• «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, грек Арефа, чернець)
• «Украдене щастя» (1984, епізод)
• «Напередодні» (1985, епізод)
• «Кармелюк» (1985, конвоїр)
• «Катастрофу не дозволяю» (1985)
• «Мама, рідна, любима...» (1986, Дмитро, брат Максима)
• «Нас водила молодість...» (1986, начальник спеціального відділу)
• «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986)
• «Все перемагає любов» (1987, майор Шадура)
• «Жменяки» (1987, священик)
• «Зона» (1988, Брус)
• «Етюди про Врубеля» (1989)
• «Годинникар і курка» (1989, полковник)
• «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990)
• «Війна на західному напрямку» (1990, генерал Малашонок)
• «Подарунок на іменини» (1991, генерал-губернатор)
• «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали» (1991, Андрій)
• «Дорога нікуди» (1992, Орт Галеран)
• «Пастка» (1993, Баран, сторож)
• «Дафніс і Хлоя» (1993, Ламон)
• «Очiкуючи вантаж на рейдi Фучжоу бiля пагоди» (1993, гуцул)
• «Амур і Демон» (1994)
• «Анекдотіада, або Історія Одеси в анекдотах» (1994)
• «Партитура на могильному камені» (1995, Казимир Сильверстович Сарський, композитор)
• «Вогнем і мечем» (1999, кошовий отаман)
• «Нескорений» (2000, Йосип Шухевич, батько Романа Шухевича)
• «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001, Семен Палій, полковник фастівський; реж. Юрій Іллєнко)

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.105—106.